Фотограф з Криму Данило Мєдніков ось уже 10 років живе в США. Чоловік розповів про те, яке живеться його сім'ї в Штатах і чим американський підхід до виховання дітей відрізняється від українського. Про це пише uaua.info.
"Я - професійний весільний і сімейний фотограф. Живу і працюю в Нью-Йорку. В цьому році буде десять років, як я тут. Кілька років довелося жити між Америкою і Україною, поки в Криму у мене залишалася дружина, і трохи пізніше - син Матвій, якому зараз 2,5 роки. Але як тільки вони отримали документи на виїзд, ми одразу ж зайнялися підготовкою до переїзду. Зі зміною місця проживання у нас практично нічого не змінилося. Крім того факту, що фотографувати я став більше, набагато більше" .
"Увесь вільний час ми проводимо разом. Ми завжди були дуже активні - що на батьківщині, що тут. У Ялті ми кожні вихідні вибиралися з друзями в ліс або гори. Нещодавно у нас з'явився автомобіль і тут, в Нью-Йорку, так що подорожувати по найближчих штатам плануємо багато, головне тільки - знайти час в моєму щільному графіку. Коли я лечу на зйомку в інший штат, і мій графік дозволяє затриматися там на пару днів - завжди беру свою сім'ю з собою. Так ми працюємо і подорожуємо. Матвій (або МО як ми його називаємо) завжди з нами".
"Ставлення до батьківства і до самих дітей в Штатах дуже відрізняється від того, що прийнято в Україні. Починаючи, навіть з присутності тата на пологах. В Америці це в порядку речей, в той час як на пострадянському просторі партнерські пологи досі в дивину".
"І хоча через паперову тяганину народжували сина ми в Ялті, а не в США, я був присутній на пологах, допомагав дружині. Можна сказати, що ми народили Матвія разом після семи годин потуг. Пам'ятаю, коли на третій годині Лані таки зробили епідуральну анестезію, і я водив її по родзалу під руку. Від втоми вона марила і весь час бурмотіла, що вона на Гавайях ходить по теплому піску. Просто в пологовому залі були підлоги з підігрівом, по яким вона ходила босоніж".
"Не розумію, чому деякі чоловіки так категорично проти своєї присутності на пологах, адже нічого страшного там не відбувається. Правда, в якийсь момент я вже було подумав, що Лана зламає мені зап'ястя - так міцно тримала мене за руку. "І звідки стільки сили у цієї жінки?", - подумав я тоді".
"Друге, що впадає в очі - в США участь бабусь і дідусів у вихованні онуків зовсім не така, як у нас в Україні. Американські бабусі, які допомагають новоспеченим батькам "від і до" - дуже велика рідкість".
"По-перше, на пенсію вони виходять пізно. По-друге, відстані в місті настільки величезні, що деякі сім'ї збираються разом тільки по великих святах, тобто не більше чотирьох разів на рік. Так що посидіти з дитиною - це тут швидше виняток, ніж правило. У нас є дві бабусі, але за американськими мірками вони ще молоді - 55 і 60 років. Обидві працюють, а по вихідним кожна займається своїми справами. Ми все розуміємо і ніколи їх не навантажуємо функціями няньок. Але вони, звичайно, примудряються ображатися на нас за те, що ми ніколи не просимо їх залишитися з МО".
"Взагалі, про різницю ставлення до виховання та освіти в США та Україні можна говорити днями. Не мені судити американську систему освіти - її, явно, створювали люди, куди розумніші за мене. Але скрізь є свої плюси і мінуси. Поки школи для мене поки що залишаються відкритим космосом, а ось про американські дитсадки я вже знаю досить".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ-5 найцікавіших фактів про європейські дитсадки
"Що стосується дитячих дошкільних установ, часто вони носять сімейний характер: знаходяться в приватних будинках, де дві-три няні і близько двадцяти дітей. Причому різного віку: від двотижневих карапузів до трирічних. Сплять малята на карематах, їх годують тією їжею, яку кожні батьки приносять з дому. "Який жах!" - скажете ви. Я такої ж думки ".
"З дітьми в таких дитсадках, крім годування, сну і прогулянок, також займаються розвиваючими уроками і читанням. Американці не намагаються впихнути в однорічну дитини всі знання відразу - на все свій час. А ось в Україні всі схиблені на ранньому розвитку дітей. Якщо відкриваються якісь нові гуртки або заняття - все відразу біжать туди, щоб не дай бог Петю або Васю не вважали не таким, як усі. У нас в Україні дуже вміло спекулюють подібного роду речами і вміло грають на почутті провини молодих батьків".
"У холодну пору року або коли на вулиці дощі і особливо не погуляєш, дружина з сином ходять в міську бібліотеку, де три рази в тиждень проводяться безкоштовні арт-заняття. Дітям читають книги з барвистими ілюстраціями, і є у вільному доступі спеціальні дитячі комп'ютери з різними розвиваючими програмами. Хоча, чесно скажу, до різноманітних гаджетів в житті малюків я ставлюся скоріше негативно. Дитина перестає розвиватися, і ніякої користі подібного роду пристрої не приносять. Принаймні в такому ранньому віці. Живе спілкування ніщо не замінить".
"Взагалі, якщо говорити про виховання дітей в США, то діти тут дуже вільні. Вони - маленькі дорослі, чий вибір поважають і приймають. А коли не приймають, то він служить дитині уроком або прикладом того, як не слід робити. І це працює на всі 100%".
"Хочеш стояти в калюжі і волати на весь парк? Окей, вперед! Може бути так - ти засвоїш для себе урок, що мокре взуття - це not good, і що кеди, на відміну від гумових чобіт, мають властивість промокати. При всьому цьому, американські батьки виглядають дуже спокійно і ніколи прилюдно не кричать на свою дитину".
"Дитина в США зовсім не зобов'язана відповідати якимось критеріям. Ніхто не переживає через те, що малюк "повинен робити" в певному віці. Як я вже згадував, поняття норми тут дуже розпливчасте. Це я навіть про огляд у педіатра".
"Безумовно, існують якісь певні показники і основні принципи у вихованні дітей, і вони всюди однакові. Різниця лише в деталях. Якщо ми з вами виховані по-іншому, це не означає, що ми гірші або кращі. Просто у нас реально все по-іншому".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 11 речей, які зроблять вашу дитину невдахою
7 
35413
Коментарі