"Коли будете женитися, то не беріть блондинку"

 

— Трагіфарс, добре? — білявка розглядає афіші вистав у столичному театрі ім. Франка.

— Ну, раз уже приехали, — зітхає чоловік у сірому костюмі. Дістає гаманець, іде до каси. 18 вересня столичний театр ім. Франка відкрив новий сезон прем'єрою вистави "Перехресні стежки". П'єсу за повістю Івана Франка написав режисер Дмитро Чирипюк, 59 років.

— Твір Франка величезний, на 600 сторінок, — розповідає режисер біля входу до зали. — Років 40 тому на повість ставили виставу. Усього кілька разів показали, далі не пішла. Вирішив узяти одну лінію. Соціальну частину повністю відкинув. Залишив лише любовний трикутник.

— Починаємо сезон без нашого вчителя Богдана Ступки. Більше половини його життя пройшло в цих стінах, — оголошують перед виставою зі сцени. Колишній художній керівник Богдан Ступка на 71-му році життя помер 22 липня від серцевого нападу. У театрі Франка він працював із 1978-го, 11 останніх років — очолював його.

Із лівого боку сцени висить екран. На ньому зображені вікна міських будинків. На сцені за столом сидить Стальський, якого грає актор Петро Панчук. Повз нього з валізою проходить актор Олександр Форманчук в образі Рафаловича.

— Жінка — то як чемодан без ручки. І нести тяжко, і кинути шкода, — зупиняє Стальський давнього знайомого Рафаловича.  — Коли будете женитися, то не беріть блондинку. Холодна, не гріє. Хоче, щоби тільки її гріли. У мене жінка блондинка.

На сцені блондинку Регіну грає брюнетка, актриса Олена Фесуненко. 2006-го вона знялася оголеною для журналу "Плейбой". У виставі вона в короткій перуці, вбрана в білу спідницю до п'ят, білу сорочку та хустину.

Акторка Тетяна Міхіна, 33 роки, виконує роль Регіни у складі вистави "Перехресні стежки", яку театр ім. Франка покаже у Львові 6 жовтня.

— Під час підготовки ролі не було комфортно, — розповідає Тетяна Міхіна. — Регіна — стримана. Попередні ролі ближчі до мого темпераменту. Не скажу, що більше подобається грати мотрь, ніж англійських королев. Готуємо нову виставу на оповідання Василя Стефаника. Узяла собі роль баби з твору "Сама-саміська", яка помирала наодинці. Із новим художнім керівником театру Станіславом Мойсеєвим не працювала. Зараз нелегкий період у театрі. По-різному ставляться в колективі до нового лідера. Він знайомиться з акторами, обіцяв ходити на всі вистави. Судитиму про нього, коли побачу, що він поставить у нас.

— Готую виставу за п'єсою шведського класика Августа Стріндберґа "Ерік XIV", — розповідає Станіслав Мойсеєв, 53 роки. — Зарано ще говорити, як змінюватиметься театр. Пройде два-три місяці, доки тут усе вивчу.

У другій дії на сцені герої б'ються, стріляються і гинуть.

— Вистава безподобна, професійно вибудувана. Чирипюк відтворив той Львів, у якому жив Франко. І актори спілкувалися справжнім львівським говором, — розповідає глядачка Лариса Білик, 56 років.

На другому поверсі театру діє фотовиставка, присвячена Богдану Ступці. Поряд — манекени із костюмами його персонажів. На одному — біла сорочка, сірий вицвілий жилет і фартух молочника Тев'є. У цій ролі Богдан Сильвестрович виходив на сцену понад 300 разів.

— Пам'ятаю, як тільки одружилися, чоловік привіз із Москви виставу "Тев'є-Тевель". Говорю про Ступку, аж мурашки по тілу, — згадує Любов Чирипюк, дружина режисера Дмитра Чирипюка. — Два роки тому справляли разом із Богданом Сильвестровичем Новий рік. Ніколи не забуду, як він вірші читав. Як хлопчик, на стільчику біля Діда Мороза.

×