Навчитися малювати ікони до гірського села Лаврів на Львівщині приїхало 40 людей із усієї України. У місцевому монастирі Святого Онуфрія XIII ст. два тижні проходить школа іконопису. Охочим читають лекції четверо художників та двоє священиків. Четверте літо поспіль школу організовують митці, монастир та Старосамбірська міська рада.
О 7.00 хлопці й дівчата збираються у храмі. Більшість дівчат у спідницях за коліна, деякі — у джинсах. Годину слухають Службу Божу, по закінченні стають до причастя.
— Так у нас розпочинається кожен день, — розповідає іконописець 28-річна Тетяна Скоромна у чорному довгому вбранні. Частина учнів поселена у монастирі, частина — у сиротинці. Місце намолене. Іконопис настільки захоплює, що дівчата серед ночі втікають із кімнат через вікно в майстерню, щоб помалювати. Гоню їх спати.
Снідають учні з отцями та викладачами. У тісній їдальні Лаврівського сиротинця подають молочний суп із макаронами, каву, хліб із маслом та сиром.
— Під час роботи над іконою поститися не обов'язково. Іконописець постійно малює, то, виходить, йому треба все життя не їсти, — сміється за столом отець Михайло Олійник, 41 рік. — Головне — перебувати в молитві. Є також священне мовчання. Щодня після вечірньої молитви учні не розмовляють до завершення ранішньої Служби Божої. Також кожен учень раз на тиждень обирає собі один день для мовчання. Не спілкується навіть жестами. Причіпляє на одяг бейдж "Я розмовляю з Богом", і його не чіпають.
Деякі студенти проходять цього року вже другий-третій курс. Після закінчення кожного дають сертифікат. Щоб стати учнем, треба дати добровільні пожертви 600-800 грн. Ці кошти йдуть на їжу, екскурсії, матеріали для малювання.
У Лаврові навчають писати традиційну українську ікону. На липову дошку наклеюють тканину, ґрунтують гіпсом. Коли висихає, шліфують, переносять ескіз. Потім розмальовують фарбами, наносять золото. Фарби — яєчна темпера — це суміш яєчного жовтка, пива, пігменту та оцту.
— Купую живе пиво на розлив. Якщо брати у пляшці, то ця суміш із яйцем півроку стоїть і не псується, таке хімічне, — розповідає Тетяна. — Якщо пиво натуральне, то фарба стоїть не більше дня, — показує кольорові коробки із цінниками — 48-53 грн. — Такої вистачить, щоб стіну пофарбувати. Додається одна крапелька.
Поза школою працюю з дорогими фарбами — від 800 гривень. Усе залежить від кольору. Жовті, коричневі роблять із глини, вони дешевші. Сині — з мінералів, ці дорожчі. А найдорожчий — червоний колір. Його перетирають із черв'ячків. Якщо фарба оригінальна, а не синтетична, то робиться з напилення каменів. Може коштувати тисячі доларів.
За два тижні учні мають намалювати дві ікони. Одну — для монастиря, другу забирають. У класах — фрагменти старовинного іконостасу, що потребує реставрації. Немає централізованого опалення.
Серед учнів є три пари, які збираються побратися. Малюють для себе весільні ікони. 23-річний Іван Герасим'юк із Дрогобича та 21-річна Марія Петриняк із Самбора мають одружитися у жовтні. Він закінчив семінарію, вона — майбутня вчителька музики.
— Ми вирішили намалювати ікони, якими батьки благословлятимуть нас, — пояснює Іван, схилився над ескізом Марії. — Це має бути Ісус і Богородиця, — показує начерки. Змальовують із альбому-каталогу українських ікон. — По закінченні школи отець Михайло посвятить їх.
3 
1
Коментарі