"Який детектив можна зробити з отруєння Ющенка!"

 

Головна героїня серіалу Катя Пушкарьова — дівчина в мішкуватій спідниці, з убогою зачіскою, круглих старомодних окулярах і зі скобами на зубах. Працює секретаркою в модній фірмі "Зима-літо". У 200-й серії героїня стає президентом компанії й одружується з колишнім шефом Андрієм Ждановим.

Вперше "мило" про гидке каченя показали шість років тому в Колумбії, у серіалі "Я — Бетті-погануля". Сюжет про негарну Попелюшку, закохану в принца-шефа, дивилися 70% колумбійців. Його рімейки відзняли в Ізраїлі, Індії, Німеччині, Іспанії, США. У Мексиці ім"я поганулі навіть стало популярною лайкою.

— Якщо про персонажів кінофільмів складають анекдоти, це означає відторгнення у глядача, — вважає письменник Богдан Жолдак, 58 років. — Такої слави зажили і Штірліц, і Чапаєв, яких радянська влада тицяла всюди.

Жолдак написав сценарії фільмів "Відьма", "Іван та кобила", "Дорога на Січ". Ми розмовляємо у фойє столичного Будинку кіно. Піднімаємося в кав"ярню "Вавілон". Зранку вона зачинена, і ми намагаємося пройти з чорного ходу. Пропускають нас хвилин зо 20 у основні двері.

Замовляючи каву, він пояснює, чому мильні опери такі популярні.

— Людям бракує спілкування. Ще 15 років тому в кожному подвір"ї розгортався власний серіал. Жінки на лавочці обговорювали сусідку з третього поверху: як та мила вікно, випала й зламала кущ малини сусідки з першого. Зараз такого вже не почуєш.

Чому більшість серіалів невисокої якості?

Він підсовує ближче до мене тарілку пиріжків із вишнею.

— Що примітивніша реклама — то більший прибуток вона дає. А серіал не може бути якісніший від реклами. На Заході реклама приносить телебаченню лише 13 відсотків доходу. Найбільші гроші канали отримують від енергетичних компаній. Ті зацікавлені, аби вдень, коли не горить жодного ліхтаря, в будинках працювали телевізори.

Усі в підсобці дивляться "Рабиню Ізауру"

Жолдак пригадує перші мильні опери, які дивилися в Україні.

— Якось зайшов з дружиною в одну класну вареничну у Львові. Зал порожній, за прилавком нікого. Усі в підсобці дивляться "Рабиню Ізауру". Гукаю: "Можна вареників з грибами?" — "Та беріть, гроші можете біля каси покласти", — сміється він.

Українські серіали не такі популярні?

— Ну чому ж, — не погоджується мій співрозмовник. — Коли показували "Роксолану", вулиці Львова й Києва пустіли. Хоч Ольга Сумська за один день зйомок в "Роксолані" отримувала 5 гривень. Режисер Борис Нібеєрідзе знайшов спонсора, який оплатив сім"ям акторів відпустки в Криму. Поки родичі купалися в морі, актори знімалися майже задарма.

Шалено популярним був і серіал Анатолія Матешка "День народження Буржуя". Російські продюсери, щоправда, заборонили будь-які натяки на те, що стрічка знімалася в Україні. Але кияни впізнавали свої вулиці.

Я бачив три екранізації повісті Івана Франка "Украдене щастя", — веде далі Жолдак. — Чорно-білий двосерійний фільм з Амвросієм Бучмою; шикарну картину Юрія Ткаченка з Богданом Ступкою у головній ролі... А от Андрій Дончик, який переніс цю історію у наш час, програв. У його серіалі не було екзотики.

Дивитеся російське "мило"?

— Усі ці історії про доблесних ментів, які мішками ловлять злочинців у улюбленому паном Путіним Пітері... — саркастично сміється Жолдак. — А потім їдуть у Чечню рятувати місцеве населення від терористів. Це нагадує мені, як колись у повоєнному голодному Радянському Союзі показували фільм "Кубанські козаки" — про сите життя колгоспників.

Майже половину російських серіалів зняли українці, — він нахиляється уперед, з нагрудної кишені випадає маленька кишенькова гелева ручка. — Випускник київського театрального Андрій Бенкендорф знімав "Бандитський Петербург". Творці "Каменської", щоб зекономити, після першої частини відмовилися від послуг нашого оператора Сергія Михальчука, і рейтинг відразу знизився.

Про що може бути сучасний український серіал?

— У жодній цивілізованій країні немає стільки сюжетів, як в Україні! — піднімає брови Жолдак. — Шекспір багато дав би за таке. Який детектив можна зробити з отруєння Ющенка! Або бойовик про молодого Януковича — як шапки зривав. Країну не відірвали б від телевізора. Я сам написав пригодницьку повість про наших заробітчан — чоловіка й жінку, які тиняються по кораблях, колись проданих Україною за борги.

Перші серіали з"явилися на радіо, — каже він. — У США, в 30-х, скандал спричинила радіопостановка роману Герберта Велса "Війна світів". Люди сприйняли за чисту монету розповідь про те, що прибульці захоплюють Землю. Почалася паніка.

А самі що дивитеся?

— Канал про тварин "Діскавері". Гарно відзняте життя маленької мишки цікавіше за будь-який серіал.

×