Справи Путіна на зовнішньополітичному фронті кепські. Так мені здається після саміту "Великої двадцятки", що Володимир Володимирович залишив достроково. Схоже, нерви не витримали. Так холодно, як у Брисбені, Путіна ніколи й ніде не приймали.
Обама вкотре поставив Росію поряд із лихоманкою Ебола як одну зі світових загроз.
Прем'єр Канади заявив:
— Маю потиснути вам руку, але можу сказати одне: ви повинні забратися з України.
Під час сніданку лідери Заходу не сіли з Путіним за один стіл.
Фотографія, де кремлівський начальник сидить сам за величезним порожнім столом — красномовніша за всі холуйські підбадьорливі звіти прокремлівських ЗМІ про доброзичливу атмосферу саміту. Якщо мені спробують докорити в неточності, сказавши: "А от і неправда, до Путіна за стіл підсіла президент Бразилії", я відповім: тим гірше для нього. Бо навряд чи мріяв про таку компанію.
Здається, головний підсумок зустрічі — західні лідери прийняли давно назріле рішення: із президентом Росії й режимом у стратегічній перспективі справ мати не можна. Тактично Захід продовжуватиме спілкуватися з ним, вести діалог, застерігати, схиляти до компромісів, але стратегічно поставив на ньому хрест.
Захід усвідомив те, про що йшлося раніше: Путін поважає тільки силу. Спроби домовлятися, переконувати, пропонувати компроміси, закликати до поваги міжнародного права він вважає проявом слабкості західного світу, бо вірить в одне право — право сильного.
Ну що ж, подумав Захід, — подивимося, хто сильніший.
У нас мільярд населення проти ваших 144 мільйонів, понад 60 відсотків світового ВВП проти ваших двох процентів, усе передове виробництво, усі високі технології, що є у світі, усі найбільші науково-дослідні центри, найпотужніші світові ЗМІ — ну що ж, давайте позмагаємося хто кого?
Результат зрозумілий. Якби не одна обставина. Росія має ядерну зброю. Саме це мене не радує. Адже незрозуміло, як далеко може зайти Володимир Путін в упертому прагненні довести Заходу свою силу і правоту.
3 
1
Коментарі