Українці активно обговорюють пожежу в іншій країні, де трагічно загинули 64 людини. Драматичні репортажі з місця події, шокуючі інтерв'ю родичів загиблих зробили далеку пожежу головною темою.
Водночас щорічна загибель сотень тисяч українців від серцево-судинних захворювань, раку чи аварій на дорозі мало кому цікава. Ці смерті такі масові й буденні, що сприймаються як щось саме по собі зрозуміле, ледь не природне.
До початку війни Україна втрачала 80 людей на годину, пише фахівець з економіки охорони здоров'я Олена Нізалова в статті для аналітичної платформи "Вокс Юкрейн". Така статистика означала для нас ганебне друге місце у світі за кількістю смертей на тисячу осіб — між Південною Африкою та Лесото. Смерті, яких можна уникнути завдяки медичній допомозі та державній політиці, становлять приблизно третину від загальної кількості. Тобто щодоби в Україні можна уникнути смерті майже в 10 разів більшої кількості людей, ніж загинули в Кемерові.
2014 року в Україні померли 632 тисячі осіб. Якщо смерті третини з них можна було не допустити, отримуємо приблизно 210 тисяч жертв. Уявіть собі, якби внаслідок якоїсь катастрофи ціле місто розміром із Луцьк або Тернопіль було стерте з лиця Землі. Це стало б найбільшою світовою трагедією післявоєнної історії. Але 210 тисяч загиблих, розпорошених у просторі і часі протягом одного року? Це лише статистика, про яку згадають у річному звіті.
Одночасно з малою трагедією в далекому місті, до якої прикута увага, біля нас щороку відбувається велика, але невидима. І, на відміну від Кемерова, ще не пізно зробити зусилля, щоб врятувати життя людей.
Фокус уваги суспільства визначає напрямок його руху. І справа не тільки в підтримці правильних державних програм. Стати для інших прикладом здорового способу життя, пристібатися в авто, серйозно ставитися до депресії знайомих і допомогти їм отримати медичну допомогу — свій вклад може зробити кожен.
5 
35413
Коментарі