Печерний клан запрошував на полювання сусідів не з альтруїзму — аби й у тих було що їсти. Чужі сім'ї об'єднувалися проти мамонта, щоб гарантовано здобути м'ясо, а не самим стати поживою для когось сильнішого. І проти озвірілого пітекантропа дружно здіймали дубини не з переживань за здоров'я мешканців сусідньої печери, а з власного бажання жити.
З тих давніх часів нічого практично не змінилося. Світ лише з виду став цивілізованіший. Рухають ним ті ж інстинкти, що й печерними людьми.
Коли на нашому подвір'ї постав новітній пітекантроп — такий собі Петя Кантроп, наче списаний з пращура — "невисокого зросту, трохи більше півтора метри", але вже не з дубовою, а з ядерною дубиною, пліч-о-пліч з українцями встали сусідні держави. А за ними — й дальші країни, бо ж дубину над головами занесено таку, хоч куди може дістати.
"Після України наступними будемо ми", — сказала литовський президент Даля Грібаускайте. Її слова повторила Польща, занепокоїлися Молдова та Румунія, більші й менші країни Прибалтики, холодок пробіг за коміром Німеччини, частіше на небо почала позирати Франція, втратили сон Білорусь і Казахстан. Усіх згуртувала спільна небезпека.
Стали ближчі й дальші сусіди поряд з Україною й відмахуються, хто чим може. Але так відмахуються, щоб не розлютити печерного дикуна, бо ж він напав не на них. І час від часу мирні плани пропонують. Щоб воно, де почалося, там і вляглося, і далі не пішло. Чужа війна на рідному подвір'ї нікому не потрібна.
Минулого тижня зробили чергову спробу замирити агресора. До Києва прибула Анґела Меркель. З переконанням, що заморозити конфлікт на сході України може "федеральне рішення" і нейтралітет України. Прилетіла пані канцлер з Франсуа Олландом, який також схилився до надання "відчутної автономії сепаратистам на сході України та створення буферної зони завширшки 50–70 кілометрів з обох боків від реальної лінії зіткнення сторін".
За збігом у голові Меркель визріло "федеральне рішення", а пан президент схилився до ідеї "відчутної автономії" після розмови з Путіним. Проте справа не лише в тім.
Анґела Меркель — хороший політик, і план у неї хороший. Але Меркель керує Німеччиною, тож хороший політик вона для німців, а щодо інших — уже як вийде. Тож і план встановлення миру в Україні вона привезла і привозитиме надалі вигідний співвітчизникам. Принаймні такий, що не шкодитиме німецьким інтересам. Адже німці питатимуть зі свого канцлера не за кров українців, а за те, чому так довго висить над Німеччиною тінь Петі Кантропа і чому Анґела так довго не здатна розвіяти цю загрозу.
Франсуа Олланд також добрий політик — але для французів. І мирний план у нього також хороший. Але з погляду знову ж таки інтересів Парижа, в якого з Росією давні сталі стосунки, а з початком війни в Україні — економічні втрати й непродані "Містралі". Та й затяжний конфлікт почав дратувати.
Обом європейським лідерам байдуже, що Петя Кантроп, за висловом президента Литви, "поводиться, наче терорист не тільки на кордоні, а й в Україні". Їм важливо заморозити війну. Заморозити заради власного спокою, у нашому випадку — спокою німців і французів. Їм, за великим рахунком, байдуже, як житиме з "замороженим" Донбасом Україна, що буде далі з нашою країною, на що її за такого вирішення військового конфлікту перетворить вже у близькій перспективі кремлівський дикун з печерною палицею.
А Путін, на відміну від європейців, має щодо України доволі чіткий план. З "чеченського" він перейменував його на "тірольський", більш благозвучний для цивілізованого вуха і з натяком на статус земель, що входять до складу Австрії та Італії. Перейменував — і вимагає передачі терористичним утворенням ДНР і ЛНР усіх земель у межах адміністративних кордонів відповідних областей, цілковитої автономії та гарантованого фінансового утримання з боку Києва випалених російським військом земель.
Не знаю, що з цього дикунського "плану" можна було обговорювати. Але саме з ним приїхали до глави української держави німецький канцлер і французький президент, трохи напустивши рожевого туману. І до чогось таки схилили Петра Порошенка, бо з берегів Дніпра високі переговорники з "підставами для оптимізму" полетіли до Москви.
Прикре й інше. Судячи з офіційних звітів, про Крим на перемовинах навіть не згадували. Наче перед тим, як увійти війною на Донбас, Путін не загарбав величезний шмат української території.
Європа, мабуть, готова пробачити Московії захоплення півострова в обмін на мир на Донбасі. Навіть не за мир — в обмін на заморозку війни в будь-якому вигляді. Байдуже, що, погодившись на такий мир на Донбасі, Україна фактично погодиться з анексією свого півострова.
А й справді: яке німцям з французами діло до того, чиєю буде кримська земля? Головне — вгамувати апетит новітнього пітекантропа, щоб він вдовольнився мамонтом, впольованим в Україні, й не зазіхав на їхнього.
1 
1
Коментарі