Весна 2014 року. Крим уже захопили. "Русская весна" наступає від Донбасу до Одеси. Ми, вчорашні майданівці, які ледь встигли перевдягнутися в цивільне з самооборонівських лахів, збираємось і обговорюємо, що можемо з цим зробити. Бо ж очевидно, що ми неготові. І так само — що крім нас нікому.
З оцього бурління за кілька тижнів виросли добробати — спершу "нелегітимні", потім легалізовані війною. Дискусії вже точилися предметніше: хто йде до Нацгвардії, хто у "Дніпро", хто до "Айдару". Брати свою зброю чи видають? Де дістати броники? Почалася історія.
Я згадував цю весняну метушню, коли днями точилася така само дискусія між ветеранами й волонтерами російсько-української війни. Що можемо зробити в новій політичній реальності? Як не допустити удару в спину від пасивної більшості, яка втомилася дивитися нашу війну по "ящику" і яку через цей "ящик" готують до капітуляції? Як захистити ту, якщо не перемогу, то принаймні не поразку, що дісталася нам великою кров'ю, і яку вже п'ять років утримує наша армія і волонтери?
Тепер у нас за плечима досвід. Немає ні сліду розгубленості, з якої ми починали гарячої весни 2014-го. Лише спокійна злість і впевненість у своїх силах.
Ми не в опозиції до нової влади. Ми маємо свою позицію. Вона однозначна й непохитна. Якщо нова влада на неї пристане — чудово, підтримуватимемо її. Якщо ж спробує йти проти неї — зустрінеться з нашим організованим спротивом.
Головна жирна червона лінія для нового президента — ніякого миру ціною автономії ЛДНР. Ніякого пришивання гангренозної кінцівки до здорового тіла. Ніяких референдумів про мир і прямих переговорів із "молодими республіками". Жодних поступок до виведення з нашої землі окупаційного контингенту Російської Федерації. Ніяких обмінів "Крим на Донбас". Переговори з РФ, крім обміну полоненими, — лише з позиції сили і про повну деокупацію наших земель.
Повернення різних портнових (колишній заступник глави адміністрації президента Віктора Януковича — Андрій Портнов в Україні з 19 травня. — ГПУ) — не просто сигнал "зливайте воду, вашу революцію продано". Це загроза всім нам. Наляканий, але не покараний ворог вчиться на помилках. Спробує всіх нас "зачистити". Ми можемо перетворитися із захисників країни на "військових злочинців", щойно який-небудь окружний суд за позовом попередників визнає "незаконність кривавої АТО".
Наша ціль — не допустити капітуляції та реваншу. Створили комунікаційну мережу для оперативного обміну інформацією, об'єднання небайдужих, готових по сигналу виходити на мирні протестні акції. Потрібна система швидкої юридичної допомоги у випадках репресій. Шукаємо речників, готових формулювати вимоги й за необхідності вести перемовини з владою.
Євген ДИКИЙ, директор Національного антарктичного наукового центру, ветеран російсько-української війни
2 
35413
Коментарі