Кожен, хто на виборах вкидав в урну бюлетень за Зеленського і його команду, сподівався на зелений овес чи на вовчу шкуру. Тобто на сумнівні майбутні блага. Чому сумнівні? Бо тільки в жартах можна знайти те, що в надобі, навіть у кадобі. Достаток і благополуччя на дорозі не валяються і в кропиві не ховаються. Все зварилося за штибом — аби побрязкач, а послухачів досить.
Хтось пошився не в своє діло? Життя покаже. Хоча цілком можливо, що вдарили у дзвін, а треба було в макогін. Макогоном, проте, теж попрацювали гаразд, проганяючи Порошенка. Не варт дожидати години, що будуть по шагу дині. А надія все-таки є. Щось таки для простого люду зазоріло, і хоч зрозуміло, що брат братом, а бринза за гроші, що вареники самі в рот не стрибають, а бодай кусень хліба поперек горла нікому не стане.
Кажуть, великому возу велика дорога. Зелена різношерста команда числом справді велика. Але не зі зла і не для постраху нагадаємо народну мудрість — великому велика й яма. Крий Боже її віщувати, але в таку яму за останні століття падали й більші числом команди. Тому гнути кирпу з багатолюдності партії не випадає. За більшим поженешся, то й того лишишся.
Будьмо при своєму умі й тверезими: не все з того, що було обіцяно, так легко і просто здійснити. Підготували й приймуть низку законів про запуск і перезапуск цілих галузей економіки. Це добре. Але закони треба ще й виконувати. Скажете, для того ми й обрали нову владу. Правильно. Але виконувати їх треба чиїмись руками й головами. Є вони у нас?
Ми п'ята у світі країна за рівнем експорту робочої сили. За кордоном працює нині 18 відсотків економічно активного населення, за даними держстатистики. Найкращі токарі, слюсарі, зварювальники, будівельники зміцнюють господарку інших країн. Там же десятки тисяч наших лікарів і медсестер. Хто має піднімати економіку й рівень життя українців? Зеленський же не стане за верстат і за кельму не візьметься. Треба повертати людей додому, давати їм роботу. Тільки як і з чого почати?
Недавно мало не в тулумбаси били: у нас на 5 відсотків зменшилася кількість безробітних. Але це не тому, що побільшало робочих місць, а тому, що дедалі більше українців знаходять роботу за межами рідної держави.
Діяти, робити, творити — ось що сьогодні головне для влади й кожного з нас. Бо давня українська традиція — погомоніти про все всмак, а далі все зупиняється на мертвій точці — хапає за барки нас і сьогодні. Голови сохнуть в усіх не з прибутку, а з убутку.
Лежачого хліба ніде нема, нам хоч повісься — треба багато ходити біля господарки, щоб її запустити, але не засунути до неї нечисті руки. А чи дозволять нам так розгонисто піднімати країну з руїни? Не секрет, що ми не входимо до тих 20 країн, які суверенно вирішують свою долю. Над нами нависають наші стратегічні партнери зі своїми вимогами і квотами. В Україні, яка колись самостійно будувала Чорноморський флот (зокрема, легендарний потоплений лінкор "Імператриця Марія") і своє найбільше у світі торгове пароплавство, фактично заборонене суднобудування. Сьогодні наша країна, яка має два авіазаводи, літаків не будує. І чи будуватиме — хтозна. А доля "Мотор-Січі", "Турбоатома", алюмінієвого комплексу?
Можна багато роздумувати, що, скажімо, шоумену Зеленському не під силу розв'язати такі надскладні завдання. Хоча я не певен, що й більш фаховим у держменеджменті вдалося б розв'язати цей гордіїв вузол, зав'язуваний всіма президентами — від Кравчука до Порошенка. Не Зеленський, зрештою, уводив незалежну нібито Україну в повну залежність від Росії, Америки чи Європи. Чи знайдеться хтось, хто допоможе йому вирвати державу з лабет світового капіталу, та ще на порозі нової світової економічної кризи? Тут для всіх діла — аж голова біла, ходячи їж, стоячи спи. З голого й мертвого нічого не візьмеш, але ж ми живі. І Україна жива!
Не треба ворожити на бобах і розкладати карти, як воно буде. Не треба когось гатити чи втокмачувати в голови безнадію. Братися за діло — ось гасло дня.
З малого виростає велике. Як у народі сказано, немає стола — пиши на скрині. Пиши, твори, майструй, теши. Більше слухай, менше говори. Не дивися виторопнем — вчися. І тоді мені, сліпому, курка, а тобі, видющому, — дві. Разом будь-якого Косюка переплюнемо, і не тільки в рябах. І точно — з одкладу не буде ладу. Що маєш робити сьогодні — роби сьогодні, бо тільки одкладений сир добрий. Народ, який збудував "Руслана" і "Мрію" та дав старт кібернетиці, здатен і на сингапурське диво, і на норвезький добробут. Потрібні тільки розумна булава й надійні вітрила, а що вміємо, за поясом не носимо.
4 
35413
Коментарі