— Тенденції до зменшення захворюваності на туберкульоз — як в Україні, так і в області, немає. 2011-го було 723 нових випадків захворювання на туберкульоз. 2012-го мобільні групи з пересувними флюорографами виявили по районах ще 800 чоловік. Найбільше хворих поступає із Черкас, Черкаського, Золотоніського і Смілянського районів, — розповідає 64-річний Мирон Олійник, головний лікар обласного тубдиспансеру. Заклад розташований у селі Геронимівка поблизу Черкас. Дістатися туди можна маршруткою. Дорога вщент розбита.
— По-перше, зросла кількість хворих на ВІЛ-СНІД, а ці дві хвороби сильно зв'язані. Плюс наркоманія, алкоголізм, які знижують імунітет. По-друге, туберкульоз — це соціальна недуга. Він, як барометр, показує, як живе населення. При Союзі існувало менше препаратів, і люди хотіли одужати, бо треба було йти працювати й заробляти гроші. Зараз — все наоборот. Лікуватися не стараються, хоча в нас і контрольований цей процес: медсестра не вийде з палати, доки не побачить, що хворий випив таблетки й запив водою. Але все одно умудряються не пити й не лікуватися, тому що людям нікуди дітися. Другий варіант — людина на групі інвалідності. Вона знає, що вилікується, але не зможе знайти роботу. Такі теж не хочуть лікуватися, або переривають лікування, щоб продовжити групу інвалідності.
Кажуть, у вас постійно є вакансії лікарів і медсестер.
— Торік ситуація трохи покращилася. Два лікарі перевелися з Хмельницького, й прийшов молодий спеціаліст. В основному трохи пороблять і тікають. Не хочуть працювати, бо бояться захворіти. По штату я маю 79 посад лікарів, а працює 47. Для середнього медперсоналу є 201 штатна посада, зайнятих 173 особи. Молодший медперсонал — 146, працює 128. Це при тому, що найменша зарплата лікаря — 4042 гривні, медсестри — 3080, молодша сестра отримує 2144 гривні. Молодим лікарям вибиваємо житло.
Яка сьогодні найбільша проблема?
— Виникнення хіміорезистентного туберкульозу. Раніше лічили одним препаратом, а зараз сімома й не допомагає. Якщо таким туберкульозом заражається здорова людина — її вже не можемо вилікувати. Три-чотири роки тому ми ініціювали створення відділення мультирезистентного туберкульозу, де збирали б цих людей, щоб вони не заражали інших. Треба було 2 мільйони гривень, але зараз вже їхня кількість зросла: тоді ми розраховували на 40 ліжок, сьогодні треба 70 місць. Але на це грошей не виділяється. У нас локальна проблема — дорога. П'ять років пишу листи в усі інстанції: як такою дорогою можна провезти людину з кровотечею? В області є три пересувних флюорографи, але наш уже не робить другий рік, бо треба 200 тисяч на його переобладнання. Відкритими залишилися вісім районів, які ми курирували. Ці пересувні флюорографи потрібні, щоб засилати їх на далекі хутори, бо саме звідти витягується найбільше хворих.
Яких реформ потребує тубдиспансер?
— На час епідемії лікувальні заклади нашої спеціалізації повинні бути закритого типу. Або ж відкривати такі міжобласні диспансери на три-чотири області. Також треба відокремити дітей і тих, що хворіють на СНІД. Бо все перемішано: у мене занедужав бухгалтер — це людина, яка до хворих не ходить, шеф-кухар теж захворів. Якби зробили окремі відділення закритого типу, тоді захворюваність зменшувалася б. Зараз же росте туберкульоз серед дітей і підлітків.
3 
1
Коментарі