— Вибачте, що зіпсував вам вихідний, — говорить режисер трансляцій каналів "Футбол 1"/"Футбол 2" Дмитро КОРОТЧЕНКО, 42 роки. Зустрічаємося у неділю о 10:00 у редакції каналів.
Які основні та другорядні моменти, які треба показати у трансляції?
— Насамперед ми показуємо гру. Глядачеві має бути зрозуміло, що відбувається на полі в будь-який час. Це найголовніше. Якщо відволікаємося від матчу, то намагаємося робити це в ігрових паузах. Тоді демонструємо великі плани й повтори. Важливо в цей момент не пропустити якусь дію. Найбільший провал — показувати повтор, коли на полі забивають м'яч. Це серйозна помилка, але часто стається так, що її не уникнути. В мене, на щастя, такого не було.
Що потрібно показати після забитого м'яча?
— Емоції. Люди дивляться футбол заради цього. Важливо показати не лише позитивні емоції тих, хто забив, але й реакцію тих, хто пропустив. На цьому контрасті набагато більше відчуттів виникає в самого глядача.
Першим показуємо автора гола чи передачі, якщо забити м'яч було нескладно. Треба дивитися за ситуацією. Потім — емоції тренера. Якщо ключовий гравець або капітан команди не грає, а сидить на трибуні, то треба "зловити" його реакцію.
Скільки ви маєте часу для прийняття рішень?
— Його немає. Це прямий ефір. Усе відбувається миттєво. Ти бачиш перед собою певну кількість картинок і одразу обираєш.
На чемпіонаті України ми не працюємо менш як у 9–10 камер. Лігу чемпіонів і матчі збірної України знімаємо на 18–22 камери.
Є маленький секрет. Здебільшого я можу сказати, що буде і на яких камерах. Не потрібно одночасно дивитися на 22 монітори. Що більше камер, то більший у режисера вибір. Чому великі спортивні події, такі як фінал Ліги чемпіонів чи Кубка світу, знімають на 40 камер? Щоб ввести вузьку спеціалізацію.
На великих матчах ставлять дві камери, що ведуть головних зірок команд. Одна з них зняла знаменитий удар Зідана головою в груди Матерацці у фіналі Кубка світу-2006. Можливо, цей епізод не зафіксували б, якби не персона Зінедіна. В той момент м'яч був на іншому боці поля, а всі камери працюють за ним. Цей скандальний момент зняла так звана "камера Зідана", що стежила лише за французом.
Режисер може врятувати нудний матч?
— Зобов'язаний спробувати. Але це неможливо. В таких випадках ми стараємося розважити глядача й давати більше повторів. Шукаємо якісь цікаві речі на трибунах, лавах запасних або на полі. Намагаємося більше монтувати, щоб у глядача виникала ілюзія динаміки.
Якщо говорити про українську прем'єр-лігу у плані видовищності, то дно ми вже пройшли. Воно було минулого сезону. Я працював на кількох відверто нудних матчах. Називати команди не буду, але я досі не люблю їх. Один удар по воротах за гру — і все. Як тут розважити глядача? Хіба показувати мультфільми, доки футболісти ходять пішки.
Цього сезону люди на стадіони більше ходити не почали, але сама гра стала цікавішою і нудних матчів поменшало. Я тут маю на увазі не якість гри. Ми розуміємо, в яких реаліях живемо. Хочеться попросити, щоб футболісти грали так, як вони вміють. Але нехай вони це роблять з пристрастю та емоціями. Хай у них щось не виходить, але це не повинен бути матч із фіксованим результатом і з людьми на полі, яким байдуже. Треба, щоб команди грали щиро.
Ми сюди не привеземо Мессі чи Роналду. І не потрібно. Нехай молоді українські футболісти ставлять собі завдання вирости і стати новим Шевченком, Ярмоленком або Коноплянкою.
Остання телетрансляція, що вразила вас?
— Фінал Ліги чемпіонів-2013 у Лондоні. "Баварія" перемогла дортмундську "Боруссію" — 2:1. Це була чудова трансляція з погляду монтажу і якості розбору ситуацій. Вона передала повну гаму емоцій. Драматургію матчу чудово відтворили.
Рівень трансляцій в Україні якісно змінився після матчу кваліфікації Ліги Європи "Металіст" — "Евертон", що пройшов у Харкові 2007 року. Це був божевільний поштовх і обмін досвідом з англійськими колегами. Ми тоді вперше побачили, як вони працюють зсередини. 50 відсотків творчої бригади складали англійці, інші 50 — українці. Можна сказати, що ми вчилися в англійців.
Вони вміють не лише цілісно показати матч так, що тобі все було зрозуміло. Англійці можуть змусити вас співпереживати, розкрити драму окремої людини, команди, вболівальників або навіть цілого міста. А також — правильно розподіляти акценти та відтворювати потрібні кадри в потрібний час. Це велике мистецтво.
Три основні речі, яких ви навчилися в англійців?
— Трансляцію проводить команда, а не одна людина. Режисер — це важлива фігура. Від нього залежить прийняття головних рішень, але без команди нічого не вийде. Все, як у футболі. Всі у трансляційній групі важливі. В кожного є своя роль і кожен на своєму місці ухвалює рішення, які в підсумку впливають на те, що побачить глядач.
Оператор щосекунди приймає рішення, що і як йому зняти. Це взагалі ключова позиція на всіх подіях. Оператори повторів мають миттєво оцінити ситуацію й обрати найкращий ракурс із потоку відео з різних камер.
Комунікація повинна бути ефективна і чітка, без ліричних відступів. У нас немає часу щось довго пояснювати. Все відбувається за командами на рівні спецназу. Також має бути порядок. Ніхто не вболіває. Ми не дивимося матч, а працюємо.
Що ви хотіли б додати до футбольних трансляцій?
— Більше камер, щоб охопити більше учасників і подій матчу. Наприклад, було б цікаво зняти, як команди готуються до гри в роздягальні. Футбол дуже закритий. У НХЛ знімають, як хокеїсти одягають екіпірування. Час зйомки в роздягальні лімітований, але все одно це цікаво. Трансляція з тунелю — це теж спроба заглянути за лаштунки і крок уперед у футболі.
Я взагалі за те, щоб тренери давали телевізійникам коментарі навіть під час матчу. Це ще більше допомагає розкрити драматургію зустрічі.
Жозе Моуріньйо називають тренером, який любить грати на камери. Хто так робить в Україні?
— В'ячеслав Грозний. Особливо, коли працював в ужгородській "Говерлі". Він чудово розуміє, що таке телебачення і коли його знімають. Зазвичай тренери одразу реагують на якісь моменти в матчі. В'ячеслав Вікторович не такий. Оператори розповідали, що він чекає, доки камера повернеться і почне його знімати. Лише тоді Грозний падає на коліна і хапається за голову.
Що ви оберете — піти на стадіон чи подивитися матч по телевізору?
— Люблю ходити на стадіон. Цікаво спостерігати за окремими гравцями і рухом команд без м'яча. Коли не проводимо трансляцію, то збираємося бригадою і йдемо на футбол.
Вбив у собі вболівальника
Дмитро Коротченко народився 23 березня 1975 року в Сумах. За освітою інженер-механік. Навчався у Сумському державному університеті.
— Задіяний у трансляціях матчів із 2000-го. Був майже на всіх позиціях, окрім оператора, — каже Коротченко. — Перестав уболівати, коли почав працювати на іграх. Я вбив у собі вболівальника. Вболівальницькі симпатії заважали працювати. Подобається будь-яка команда, яка намагається грати в цікавий футбол.
Ідеальний матч для режисера трансляцій — це драма. Спочатку плачуть одні, а потім плачуть ті, хто радів до того. Фінал Ліги чемпіонів-2005 "Мілан" — "Ліверпуль" — це мрія будь-якої бригади.
Хобі — подорожі, велосипед, ролики, настільні ігри. Любить снукер. Може дивитися його 24 год. на добу. Одружений. Виховує двох синів.
9 
35413
Коментарі