Це було майже 10 років тому. 11 травня 2008-го київські динамівці грали останній матч чемпіонату на своєму полі проти полтавської "Ворскли". Друге місце команді було забезпечене, а шанс на чемпіонство залишався лише теоретичний. Та ще й гра не пішла — бразилець Корреа не забив одинадцятиметровий.
Втрачати було нічого. Тренер Юрій Сьомін випустив на поле спочатку Романа Зозулю, а згодом — Андрія Ярмоленка, який забив переможний м'яч на передостанній хвилині. Зі своїм однолітком Артемом Кравцем ці 19-річні хлопці виглядали майбутнім команди. Трійка гравців атаки мала все, аби повести "Динамо" до перемог, стати основою "команди майбутнього". Але не склалося. Разом вони зіграли набагато пізніше: в національній команді України часів її відродження Михайлом Фоменком.
Першим пішов Зозуля. Спочатку до "Дніпра", а потім до Іспанії. Згодом — Ярмоленко до Німеччини, а ось тепер і Кравець поїхав до Туреччини. Всі троє у розквіті сил і, впевнений, вони ще покажуть себе. Але вже не в рідному "Динамо", а деінде. А той матч проти "Ворскли 10 років тому так і залишиться у пам'яті моментом надії, що не збулася.
Тепер у "Динамо" нова трійка 19-річних талантів — Циганков, Шепелєв і Шапаренко. Вони вже виходили разом на поле і, так само як 10 років тому у Кравцеві, Ярмоленку та Зозулі, ми побачили в цих хлопцях майбутнє нового переможного "Динамо". Та, боюся, що історія повториться. Всім молодим талантам не знайдеться місця на полі, і ми за 10 років згадуватимемо, яка у Києві могла би бути команда.
А може, я помиляюсь? Може, нинішньому поколінню футболістів пощастить більше, ніж їхнім старшим партнерам, і ми ще довго насолоджуватимемося їхньою грою за "Динамо", а не за когось іншого?
4 
35413
Коментарі