Після занадто бурхливих радощів завжди приходить час печалі. Не встигли російські футбольні вболівальники як слід натішитися першим в історії країни Кубком УЄФА, виграним у травні московським ЦСКА, не встигли затвердити день тієї перемоги загальнодержавним "днем російського футболу", як їхня національна збірна не зуміла пробитися на Кубок світу до Німеччини. Росіяни пропустили поперед себе спочатку португальців, а потім словаків. Для організаторів світового фіналу 2006 року це означає певні збитки. Адже росіяни на такі турніри тепер їздять десятками тисяч. З іншого боку, німці зекономлять на додатковій охороні. І не доведеться відмивати від російських слідів площі та історичні пам'ятки, як було в Португалії, де росіяни святкували тріумф ЦСКА.
Не варто вимагати від наших хлопців чемпіонського титулу
Для власне футболу невдача наших північних сусідів не означає абсолютно нічого. Росія — не Бразилія чи Аргентина, і навіть не Франція, Англія, Італія, без яких світовий футбольний форум, безперечно, збіднів би. Окрім величезних амбіцій і купи грошей, у російського футболу нині немає нічого. За дармові нафтодолари можна купити футболістів, але не можна купити національний футбол. Російські підлітки масово йдуть не у футбольні школи, а в загони п'яних фанатів. Звідси й результат.
Нам з цього приводу не варто втішатися. М'яч круглий: за певних обставин все написане вище можна було б адресувати українському футболу. Просто цього разу не наша черга. Тепер Ющенко, а не Путін особисто вітає доблесних футболістів із успіхом у відбірному турнірі. Тепер тренера української, а не російської збірної оголошують "рятівником національного футболу" й чекають від його команди дива у вигляді ледь не титулу світових чемпіонів. Дуже не хотілося б, аби ми повторили традиційний для росіян сценарій. Спочатку переможні фанфари, а після поразки — гучні скандали й викриття.
Тож не варто вимагати від наших хлопців чемпіонського титулу. Від можливих невдач це не врятує. Зате переживати поразку будемо не так боляче, як росіяни.
3 
1
Коментарі