У минулі вихідні завершився чемпіонат світу з легкої атлетики. Майже два тижні весь спортивний світ захоплено спостерігав за тим, як у Берліні виборюють перемогу та встановлюють рекорди найкращі атлети світу. А подивитися було на що. Чого варті лише два світових рекорди спринтера Хуссейна Болта із Ямайки в бігу на 100 та 200 м. Перший із них світова преса встигла назвати "космічним", тому що досягнення атлета виходить за межі наших уявлень про можливості людського організму. А були ще не менш драматичні змагання стрибунів, метальників, штовхальників, марафонців.
Україна про це все нічого не знала. Окремі ентузіасти, звісно, знайшли змогу й подивилися чемпіонат на каналі "Євроспорт". Щодо вітчизняних засобів масової інформації, то вони більш-менш широко повідомили хіба що про те, що чемпіонка світу з бігу на 800 м, можливо, є чоловіком, а не жінкою. Оце, власне, і все. Справді, що там цікавого в тій легкій атлетиці? Навмисно стежив за телевізійними випусками новин. Показували будь-що. Аж до чемпіонату із покеру. А головної події року в світі спорту ніби й не було.
Гадаю, тут об"єдналися некомпетентність одних і певний задум інших. Сьогодні більшість молодих журналістів навряд чи відрізнить біг із бар"єрами від бігу з перешкодами. А ті, хто мав би подбати про показ легкоатлетичної першості світу, не хотіли, мабуть, аби всі побачили провал українських спортсменів, які вперше в історії вітчизняного спорту не здобули в Берліні жодної медалі.
Наші вперше не здобули жодної медалі
Як на мене, тут ми маємо одночасно і причину, і наслідок. Успіхи наших чемпіонів минулих часів були зумовлені, окрім іншого, великою популярністю легкої атлетики. Добре пам"ятаю, що перший світовий чемпіонат у Гельсінкі показували 1983 року по Першому всесоюзному телеканалу. І перемогу в стрибках із жердиною нікому тоді не відомого українця Сергія Бубки побачили десятки мільйонів. Чемпіони-легкоатлети були тоді героями кінохроніки, телебачення, газет і журналів. Їх усі знали, на них хотіли бути схожими. Якби сьогодні хтось із українців виграв світову першість із легкої атлетики, ми б дізналися про це десь між повідомленнями про бодібілдинг чи тайський бокс. Навіть не віриться, що Сергій Бубка очолює наш Національний олімпійський комітет.
"Королеви спорту", як колись називали легку атлетику, в нашому інформаційному просторі нині практично немає. Отже, за якийсь час вона зникне й у просторі реальному. І від того, що в центрі уваги нині "король спорту" футбол, не легше. Бо не можна королю без королеви — нащадків не буде.
3 
1
Коментарі