Коли не вірять

— Ми ніколи ні в що не віримо, — каже мені голос на тому боці дроту.

Листопад 2005-го. Молодіжна збірна України у стиковому матчі за право виходу до Євро-2006 драматично обіграла Бельгію. У Маріуполі спочатку програли — 2:3. На виїзді взяли реванш — 3:1, Артем Мілевський забив на останніх секундах матчу. Влітку команда здобуде срібні нагороди континентальної першості.

Голос належить тодішньому її тренерові — Олексію Михайличенку. Він вилетів до Лондона, де має будинок — відпочити, "переварити" успіх. Побачив пропущений дзвінок і набрав сам. Його репліка — відповідь на моє зізнання. Кажу, не вірив, що пройдемо Бельгію.

Нині в Михайличенка теж не вірять. Як у Фоменка, коли той прийняв збірну. Всі плювалися. А потім просили вибачення. Бо тренер взяв із місця в кар'єр і ледь не вивів команду на Кубок світу-2014, до останнього туру пресингуючи збірну Англії.

Переконаний — Михайличенко теж не дасть "Шахтареві" зосередитися на Лізі чемпіонів.

×