Форвард київського "Динамо" Сергій Ребров, 31 рік, повернувся з Англії на батьківщину влітку нинішнього року. Після цього його знову почали запрошувати до національної збірної. А в принциповому матчі з донецьким "Шахтарем" він забив вирішальний гол.
Я зателефонував Реброву о 10.30. Він ще спав. Озвалася дружина Людмила і попросила передзвонити пізніше. За годину я почув знайомий голос.
Сергію, важко було призвичаїтися до нових реалій українського чемпіонату?
— Легко. Я був певний, що, виступаючи за "Динамо", вийду на свій колишній рівень гри. Таке враження, ніби й не виїжджав нікуди.
Коли 2000 року ви залишали "Динамо", команду складали переважно футболісти з колишніх радянських республік. Нині в клубі на провідних ролях — бразильці, серб, нігерієць... Чи створює це додаткові проблеми?
— Жодних проблем. Наші іноземці потроху опановують мову. Гравці з колишньої Югославії взагалі вільно розмовляють російською. Можна зрозуміти й нігерійця Юсуфа. Бразильці також вдосконалюються. Інша річ, що у них ментальність, геть не схожа на нашу. Але що поробиш? Футбол стає космополітичним.
— Ви, очевидно, сподівалися, що "Динамо" виступатиме в Лізі чемпіонів. Але команда програла маловідомому швейцарському "Туну". На повторний матч ви не потрапили навіть до заявки. Чому?
— Якби я знав... Відверто кажучи, прикро. Причини не пояснили. Проблем зі здоров"ям не відчував. Не приховую, була образа на Леоніда Буряка, тодішнього наставника команди. Але все одно вважаю його тренером, який давно довів свою кваліфікацію.
Наші іноземці потроху опановують мову
А до матчів з "Туном" ми підійшли як слід не підготувавшись. Деякі гравці так і не зрозуміли, що невихід до групового турніру Ліги чемпіонів для "Динамо" — катастрофа. На своєму полі ми не реалізували безліч моментів, а на такому рівні це не пробачається.
Була важка розмова з президентом клубу Ігорем Суркісом?
— Одразу після поразки від "Туна" — ні. Мабуть, тому що Ігор та Григорій Суркіси були просто шоковані.
Рішення змінити тренера було правильним?
— Не я це рішення ухвалював і не мені про нього говорити.
Що змінилося з приходом Анатолія Дем"яненка?
— У тренувальному процесі — майже нічого. Проте дисципліна налагодилася. Дем"яненко чудово знав ситуацію в команді. Те, що він — українець, також добре. Були чутки про запрошення до "Динамо" іноземного тренера. Але я особисто хотів би грати під керівництвом вітчизняного фахівця.
Саме у Донецьку ми відчули себе єдиною командою
Сергій Ребров наприкінці 90-х грав на позиції форварда і багато забивав. Нині ви дієте у півзахисті. Результативність зменшилася. Може, це не зовсім ваша позиція?
— Звичайно, хочеться забивати більше. Але я граю і гратиму там, де скаже тренер.
Перемога над "Шахтарем" дає киянам психологічну перевагу у боротьбі за чемпіонство?
— Однозначно. Саме у Донецьку ми відчули себе єдиною командою. Тому й перемогли. Я забив вирішальний м"яч, але це — результат колективних зусиль. Особливо приємно, що поцілив у кут воріт зі складної позиції, та ще й не ударною лівою ногою.
Свого часу перед динамівською парою нападаючих Шевченко — Ребров тремтіли усі захисники Європи. Не сподіваєтеся відродити ударний дует?
— Для цього треба потрапити до заявки збірної України на фінальну частину Кубка світу. Робитиму все можливе, аби так і сталося.
Ігор та Григорій Суркіси були просто шоковані
Сумнівно, щоб на клубному рівні Шевченко та Ребров колись одягли однакову форму. Андрій планує завершити свою кар"єру в італійському "Мілані". А Сергій каже, що вже пожив і пограв у Європі, тому хоче, щоб його останньою командою було "Динамо". Тут та й на полі почувається впевнено, і дружина з шестирічним сином Дмитром — поруч.
1 
1
Коментарі