Анатолій Богданов став головним тренером хокейного "Сокола" 1975-го. Тоді чоловікові було 28. За 10 років він зробив найкращий хокейний клуб України бронзовим призером чемпіонату СРСР. Наприкінці 90-х вивів збірну України до еліти світового хокею, а потім — до фінальної частини Олімпіади. Чотири роки тому Богданова звільнили з посади. Нині він живе у Фінляндії, тренує дітей.
Ми зустрілися з 59-річним Анатолієм Богдановим на чемпіонаті світу в Москві. Туди тренера запросили як почесного гостя турніру.
За багатьма матчами спостерігали?
— Уживу дивився лише плей-офф. А всі поєдинки попереднього та кваліфікаційного раундів — по телевізору. Фінське телебачення транслювало всі матчі. Особливих змін у тактиці команд не помітив. Шкода, що шведи стали четвертими. Уболівав за них, бо Швеція мала у складі лише одного енхаелівця. Хотів, аби шведи показали: в Європі в хокей грають не гірше, ніж у Північній Америці.
Господарів турніру, росіян, вважали головним фаворитом. Але команда В"ячеслава Бикова фінішувала лише третьою. Чому?
— Росія виграла всі матчі попереднього та кваліфікаційного етапів. Ейфорія, яка охопила пресу та уболівальників, поширилася на гравців. Тому зіграти в півфіналі проти в"язких, сконцентрованих фінів через "не можу" росіяни не змогли. Можливо, їм варто було б програти фінам у попередньому раунді. Це дало б право на помилку й мобілізувало б команду.
Збірна України вперше за 9 років вибула з групи найсильніших. Чому?
— Я маю свою думку. Коментувати її не буду — є головний тренер та менеджер. Є результат збірної. А все, що б я зараз не сказав, може бути розціненим як образа Богданова на хокейних керівників України.
Наступного року Україна повернеться до еліти?
— Група у нас цілком прохідна. Принаймні — легша, ніж 1998-го, коли ми вперше виграли чемпіонат світу в групі В. І без Богданова можна обіграти в Саппоро основного суперника — Японію. Хоча я всім, чим зможу, допоможу.
Чому вас звільнили з посади наставника збірної України?
— Бо я дав багато інтерв"ю, в яких розповідав про проблеми українського хокею. Напевно, комусь заважав цим. На чемпіонаті світу-2003 сказав Володимирові Ромашку, керівникові нашої делегації, що все йде до мого звільнення. Тоді був повний безлад. Федерацію очолював Олександр Омельченко. Я з ним не міг навіть по телефону поговорити. Не кажу вже про вирішення глобальних питань. Хокей практично перестав існувати. Ми втратили хлопців 1983/84 років народження, яких треба було підтягнути і вводити в збірну.
Ви погодитеся, якщо нове керівництво федерації запропонує вам повернутися на посаду головного тренера збірної?
— Поки що нове керівництво не зробило жодного кроку в цьому напрямкові. Чи є сенс це обговорювати? Навколо моєї особи в Україні створена несприятлива атмосфера. Почуваюся там сторонньою людиною. Коли поїхав з України, дружині подзвонили й сказали, щоб і не думав повертатися. Інакше будуть проблеми.
Вашому наступнику Олександрові Сеуканду перед московським чемпіонатом світу пропонували консультантів — Олександра Якушева та Бориса Михайлова.
— Коли почув це, посміявся. Даю сто відсотків: вони б на це не пішли.
Як зустріли керівників українського хокею на чемпіонаті світу?
— Вітався з генеральним секретарем федерації Сергієм Ковалем, Сеукандом. Не більше. Недавно прочитав, що я образився за своє звільнення 2003-го. На ображених воду возять. Просто працював зі збірною безкоштовно, гроші у Фінляндії отримував і не заслуговував, аби мене як скотину викинули.
Наприкінці травня виконком Федерації хокею України має визначитися з головним тренером збірної. Позиції нинішнього, Олександра Сеуканда, суперечливі. В хокейних колах приблизно однакова кількість його прихильників та недоброзичливців. Можливо, українців очолить північноамериканський фахівець. Цим шляхом пішли білоруси, запросивши Глена Хенлона та Курта Фрезера. Нині останній вільний від контрактних обов"язків.
1947, 28 листопада — Анатолій Богданов народився в Подольську (Росія)
1972 — переїхав до Києва
1975 — став головним тренером "Сокола"
1983–1988 — наставник другої збірної СРСР
1985 — виграв із "Соколом" бронзові нагороди чемпіонату СРСР
1991 — поїхав працювати до Фінляндії
1998 — очолив збірну України
1999 — дебютував зі збірною у вищій лізі чемпіонату світу
2002 — посів 10-те місце на Олімпіаді
2003 — звільнений зі збірної
2006 — три місяці очолював подольський "Вітязь"
Заслужений тренер СРСР та України. Одружений, має сина
3 
35413
Коментарі