неділя, 23 липня 2006 14:34

"Я відмовився знайомитися з донькою Брєжнєва"

Автор: фото: Віталій ГРАБАР
  Річард Карпов під час бою українця Романа Джумана проти Евгеніо Монтейро з Португалії. Переміг Роман Джуман. Львівський цирк, 8 червня 2006 року
Річард Карпов під час бою українця Романа Джумана проти Евгеніо Монтейро з Португалії. Переміг Роман Джуман. Львівський цирк, 8 червня 2006 року

Річард Карпов, 74 роки, став першим українським боксером, який брав участь в Олімпійських іграх. Трапилося це у Мельбурні 50 років тому. Потім Карпову довелося десять років провести у в"язниці, пережити два розлучення.


Коли ви вперше взяли участь у міжнародних змаганнях?

— 1954 року пройшли дві зустрічі між радянськими та фінськими боксерами. Обидва свої поєдинки я виграв нокаутом. Після цього отримав тверде місце у складі збірної Союзу. Першим серед українських боксерів виступив на Олімпіаді.

На Іграх-1956 у Мельбурні ви програли у чвертьфіналі полякові Збігневу Петшиковському, єдиному в історії чотириразовому чемпіонові Європи. Могли виграти в нього?

— Суперника якраз переміг, програв суддям. Коли оголосили переможця двобою, зал був шокований. Бився я чудово, десять тисяч глядачів влаштували овацію. Але троє арбітрів з п"яти віддали перевагу полякові.

Чим це можна пояснити?

— Після відомих подій в Угорщині всі тоді були налаштовані проти Радянського Союзу. Перемогти міг тільки нокаутом. Але Петшиковський був одним з найсильніших боксерів світу — який там нокаут! Хоча "розбив" я поляка добряче. У півфіналі він суперничав з легендарним угорцем Ласло Паппом і двічі побував у нокдауні! Так що я допоміг Паппу стати триразовим олімпійським чемпіоном, — сміється.

Іноземна преса вас називала "російським танком"...

— Бо багато боїв вигравав або нокаутом, або за явної переваги. Західна преса навіть писала, що я менше часу витрачаю для того, щоб нокаутувати суперника, ніж секунданти, які приводили його до тями. Чому російський? Для іноземців не була важливою твоя національність. Українців, узбеків, казахів вони називали росіянами.

Кому з суперників особливо допекли?

— Борисові Тішину, триразовому чемпіонові СРСР, бронзовому призеру Олімпіади-1952. Він, до речі, якось виграв у самого Паппа. Але я Тішина нокаутував. Потім Лев Сальников у своїй книзі написав, що після бою з Карповим боксер Тішин скінчився. Захворів. Запив. Помер у злиднях 1980 року.

Дружина молодша за мене на 40 років

На міжнародному рівні нокаутував англійця Террі Коллінза. Його врятувала тільки швидка допомога.

У професіоналах такому нокаутеру, як ви, ціни б не було.

— 1956 року я виграв міжнародний турнір у Парижі. У фіналі нокаутував чемпіона Франції. Підходять французи, пропонують залишитися і перейти у професійний бокс. Відмовив. Як і австралійцям після Олімпіади. Ті обіцяли квартиру в Мельбурні, роботу, матеріальні блага. Але поза Батьківщиною себе не уявляв.

Основні іспити ви склали не на рингу, а поза ним.

— Так, ще коли був діючим спортсменом, опинився у в"язниці. Сфабрикували звинувачення у зґвалтуванні. Поки сидів сім років, дружина собі знайшла іншого. Вийшов, одружився вдруге, але на волі довго не побув. Звів одного спортсмена з директором ЖЕКу. Той дав хабара за вступ до кооперативу. Коли численні факти хабарництва викрили, директор спробував частково "відбілитися". Сказав, що ділився зі мною. Суд не розбирався, що до чого, а біографія була вже заплямована. Так я загримів іще на три роки. І друга дружина чекати не стала.

Любовних романів було багато?

— Вистачало. Запам"яталися стосунки з циркачкою Ніною Чихриновою, танцівницею на дроті. Дивної краси, чудово складена. Кров кипіла, варто було лише кинути погляд на її фігуру. Знайомився зі спортсменками, солістками Большого театру, поетесами, співачками.

Відверто кажучи, бокс часто для мене був засобом заводити романи.

Подейкують, з однією віп-дамою ви відмовилися знайомитися.

— Якось у Москві сестра — артистка цирку Людмила Москальова — запропонувала звести мене з Галиною Брежнєвою, донькою генсека. Вони були подругами. Але Галина мені зовсім не подобалася. Сказав сестрі, щоб Галя пошукала собі когось іншого.

Чим займаєтеся зараз?

— Боксом. Тільки вже у ролі головного судді змагань серед професіоналів.

Особисте життя налагодилося?

— Так, 15 років живу з Тетяною. Дружина молодша за мене на 40 років. Мешкаємо у Києві в однокімнатній квартирі. Ціни у столиці так швидко ростуть, що обміняти свою квартиру на двокімнатну й доплатити — нереально. Років десять тому Тетяна завагітніла, але заводити дитину побоявся. Не був упевнений, що зможу забезпечити сім"ю. Сказав відверто: якщо бідність стукає у двері, кохання закінчується. Тетяна зробила аборт...

1931, 8 серпня — народився у Євпаторії, Крим
1946 — почав займатися боксом
1954 — став чемпіоном СРСР
1956 — учасник Олімпійських ігор
1991 — одружився з Тетяною
1998 — голова колегії суддів Асоціації професійних єдиноборств

Зараз ви читаєте новину «"Я відмовився знайомитися з донькою Брєжнєва"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі