Понад сім тисяч людей у місті Луцьку на Волині на центральній площі міста перед адміністрацією, прощалися з чотирма із 16 героями солдатами, яких в ніч на 22 травня розстріляли сепаратисти під Волновахою на Донеччині.
До Свято-Троїцького Катедрального собору тіла загиблих солдатів Дмитра Йовзика, Володимира Зарадюка, Віталія Махновця привезли ще вчора вечором о 19 годині. Четвертого лучанина, наймолодшого з загиблих, 23-річного Володимира Прокопчука відспівували у Святоіллінському храмі. Люди несли квіти загиблим цілу ніч.
"Хлопців не знаю, але це не важливо, вони наші. Для всієї Волині – це величезна втрата і горе", – каже Степан Руденко, 25 років. Приніс квіти до Катедри.
В 11 годині десять священиків в Свято-Троїцькому храмі починають відспівування. Обличчя загиблих закриті целофановими кульками. Володимир Зарадюк одягнений у військову форму, в нього на грудях білий букет нареченого. Він ще не встиг одружитися. Біля трун з тілами стоїть найближча родина. Поруч чергують медики. Час від часу свідомість втрачають жінки: мати Віталія та дружина Дмитра. Посередині церкви, з портретами загибли,х стоять друзі чоловіків.
Близько 12, процесія виходить на вулицю, перед церквою кладуть труни, до прихожан звертається священик.
"Нещодавно на цьому місці відспівували героїв Небесної сотні. Думали це остання і найболючіша наша втрата, більше в України такого горя не буде. Та не пройшло й трьох місяців, як знову хоронимо молодих людей, вони також загинули за правду, за Україну". – каже священик.
На слова священика перешіптуються дві пенсіонерки, зодягнені в чорне. Стоять біля родини Махновця.
"Хто зна яка вона правда, діти погибли, молодесенькі. Їм би йно жити і продовжувати життя, а їх кинули на мяс'о. Де були ті професіонали, що нагороди отримують? Такі не йдуть", - каже одна з жінок.
"В мене сусідка наплакатися не може, каже син її також з тою групою був. То вони їсти не мали що. Щоб спати гілки стелили на землю, щоби зимно не було. Запалення дістав. Це його і врятувало, бо в цей час в госпіталі лежав. Як ж так можна, на що гроші такі виділяють, мільйони. Ті діти в одних футболках проти озброєних, повністю укомплектованих бандитів йшли.
Під вигуки "Герої не вмирають!" та реквієм "Плине кача" труни із загиблими несуть на площу перед адміністрацією.
- Цим молодим хлопцям ще жити та жити. Їхні долі обірвалися. Вони герої, бо не відступили ні на крок, ні на метр перед смертю, захищали територіальну цілісність держави. Їх тільки можна було вбити так зі спини, коли хлопці наші відпочивали, інакше вони були б не поборні. Нині 31 солдат з 3 батальйону, який сьогодні відводиться з поля бою з сепаратистами. 31 солдат заявили: Ми не підемо! Ми залишаємося аби виконати свій солдатський обов'язок". Це гідна відповідь тим, хто думав, що наших хлопців можна налякати," - говорить до громади Григорій Пустовіт.
На площі включають Гімн України, тіла солдатів проводять до катафалків. Володимира, Віталія і Дмитра везуть хоронити за місто в село Гразджа. Ще одного героя – Володимира Зарадюка в селі Кульчин.
На цвинтарі в Гразджі, прощання триває більше години. Обличчя хлопців перед могилами відкрили. Просять прощатися всіх рідних та близьких.
З родини наймолодшого загиблого, Володимира Прокопчука серед присутніх роздають коровай.
"Володя мав бути цієї неділі у мене на весіллі за дружбу. А вийшло, що я в нього коровай роздаю, – плаче 25-річний Андрій, прізвища не називає. – Він золота людина був, безстрашна і відчайдушна попри свій молодий вік".
В цей час біля могили Віталія мліє його мати. Жінку виносять з натовпу до швидкої. Кажуть, у неї хворе серце, ймовірно стався напад.
8 
35413
Коментарі