Священик розвіяв забобони про освячену воду

Під час Йорданських свят люди великими банками несуть додому освячену воду, купаються в ополонках. Побутує думка, що йорданська вода лікує, краплину її треба, щоб освятити озеро, а після Водохреща тиждень не можна прати.

Яке духовне наповнення цих традицій, для чого освячувати воду, скільки зберігати, як використовувати чи можна прати після Йорданських свят? На питання dukhovnist.in.ua відповів духівник Українського католицького університету о. Ігор Пецюх.

За словами священика, немає визначеної норми стосовно того, скільки води потрібно запасти на майбутній рік. Навіть немає обов'язку тримати свячену воду вдома. Потрібно, щоби вона була в церкві, щоб її мали священики і могли використовувати в обрядах посвячення. Тобто освячують воду не тому, що мусять, а тому, що хочуть і бачать у цьому сенс.

Освячення води – усвідомлення того, що вхід Бога у світ преображує його. Свячена вода не чарівна, але має благодатні властивості для тих, хто її з вірою приймає. По суті кожна щира молитва – це входження людини в Божественне, яке преображує матерію. Так у кожній Євхаристії молитва Церкви преображує хліб і вино, а під час Йорданського водосвяття – воду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тисячі народу, глінтвейн і танці — як у Ковалівці відгуляли Водохреще

Якщо до ємності зі звичайною водою додати невелику кількість освяченої, то вся вода стане свяченою. Вода освячується молитвою. Не обов'язково зачерпувати банкою ту воду, в яку священик опускав хрест, достатньо бути присутнім із нею на молитві. Нема розбавленої святості. Воно діє інакше – як духовний феномен. Навіть однієї краплі води достатньо, щоби було освячене ціле озеро.

На фізичному чи хімічному рівнях освячена вода не відрізняється від звичайної. Ми можемо лише знати, що вона освячена. За досвідом о. Ігоря, ця вода не псується. Існує думка, що у воду під час свячення вкладають золотий або срібний хрест і саме через це вона консервується і не псується, але на парафії, де служить священик, освячують воду дерев'яним хрестом. Звісно, вона таки може зіпсуватися, якщо, наприклад, зберігати її у брудному посуді. Тому не потрібно цього факту абсолютизувати.

Немає чіткого регламенту використання мирянами освяченої води. Традиційно, нею окроплюються або п'ють. Кожен сам знайде свій шлях, як ця вода йому послужить. Вона має насамперед спонукати до контакту з Богом. Коли ми п'ємо її чи окроплюємося нею, то очікуємо від Бога духовної благодаті.

Але варто пам'ятати, що це не медичний препарат. Це – засіб духовного життя. Церква не заохочує вірян відмовлятися від ліків і заміняти їх молитвою. Утім, використання разом із медикаментами свяченої води може бути доброю практикою. Але лише разом, а не замість.

А от купатися в ополонці, з погляду релігії, не обов'язково. Насправді ця традиція не має українського коріння і духовного значення. Вона може мати символічне прочитання як "спомин хрещення". Але це швидше нагадує моржування. Важливо відрізнити суть свята від традицій навколо нього.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Арка з гілок та високогірний чай: як відзначили Водохреще в Нових Санжарах

Купатися в ополонці – не гріх, але не потрібно пов'язувати це з очищенням чи іншими благодатями. Духовно корисніше, вважає о. Ігор, буде провести цей час у храмі на молитві. Він наголошує, що духовного наповнення ця традиція не має.

Ще одним забобоном про Водохреще є заборона прати тиждень після свята. Це пов'язано з тим, що колись прали на ріці й воду святили там само. А вода була стояча, і тому люди не прали. Сьогодні це неправда, що вся вода у світі, у водопроводах, свячена, і тому ніби не можна вмикати пральну машину, бо Йорданські свята. Це – неправильний висновок.

Якщо ж є потреба утилізувати освячену воду, теж є певні правила. Її не бажано виливати в каналізацію. Освячені речі утилізують по-іншому, ніж звичайні. Це вияв поваги до святості. Для церковних й освячених речей є два способи: спалення або закопування. Але якщо йдеться про воду, то варто вилити її там, де люди не топчуть ногами і звірі не ходять. Найпростіше – полити вдома квіти або газон.

×