В Україні відсоток прибуткових державних підприємств нижче за середній у масштабах економіки. Хоча вони можуть стати потужним інструментом під час кризи та економічного спаду.
Чому підприємства в управління держави є збитковими та як це виправити – розповів економіст Олексій Кущ в інтерв'ю Gazeta.ua.
24% державних підприємств – прибуткові. Про що свідчить ця цифра?
–– Цей показник прибутковості нижче за середній у масштабах економіки. Він загалом для економіки коливається від 40 до 60% залежно від кризи чи рівня девальвації національної валюти.
Треба дивитися на методологію дослідження. Можна врахувати кількість прибуткових підприємств від загальної кількості. Можна порахувати обсяг прибутку і по відношенню до загального фінансового результату. Показники відрізнятимуться. Якщо взяти кількість підприємств, то державних прибуткових не так вже і багато. Але є "Нафтогаз". Зараз він не прибутковий, а раніше був. Там були мільярди гривень. Так само і Приватбанк. Періодично то є, то немає прибутку в Укрпошти, Укрзалізниці. Якщо подивитися загалом, скільки підприємства сплачують податку на прибуток, бюджет отримує десь 120 мільярдів гривень на рік. Державні підприємства сплачують основну частку цього податку. Приватний сектор мало сплачує податок на прибуток.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нагадує СРСР: політолог оцінив "Велике будівництво" президента Зеленського
Держава – неефективний власник? Від чого це залежить?
Це контраверсійна тема. З одного боку низька кількість прибуткових компаній. З іншого боку – загальний обсяг прибутку державних підприємств значний за рахунок того, що прибуткові великі корпорації. Вони в основному і сплачують податок на прибуток. Приватний сектор ніби більш прибутковий з точки зору більшої кількості суб'єктів, які показують прибутки. Але він оптимізує доходи і показує невеликі суми. Відповідно сплачує мізерний податок на прибуток.
Якщо говорити про державні підприємства, то такі цифри говорять, що в Україні відсутня державна промислова політика. А державні підприємства саме і є її інструментом. Держава має має збільшувати інвестиції, приватний сектор скорочує робочі місця – держава створює. Це робити можна лише, якщо є держпідприємства. Тоді можна реалізовувати інвестиційні програми і створювати робочі місця, стримувати економіку від падіння, підтримувати хоча б мінімально рівень капітальних вкладень. Такої політики уряду немає. Держпідприємства не використовують як інструменти.
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у серпні стартує велика приватизація і цього року планують залучити з аукціонів до державного бюджету до 12 млрд грн, що сумарно більше, ніж за останні 5 років. Наскільки ці плани реалістичні? Чи є підстави для оптимізму?
У нас може бути такий когнітивний дисонанс, коли під час кризи обговорюють питання приватизації. Це економічна маячня. Тому що уряд Німеччини обговорює питання купівлі за державні кошти 20% акцій національної авіакомпанії "Люфтганза". Тобто йде часткова націоналізація. Федеральна резервна система США розширює емісійну програму на корпоративні цінні папери. У нас під час кризи йдуть розмови про велику приватизацію. В умовах, коли бізнес скорочує інвестиції, робочі місця, у нас держава хоче додатково перекинути об'єкти державної економіки. Це все на рівні смислових курйозів.
Як можна говорити про 12 мільярдів з приватизації, якщо минулого року у нас чистий відтік іноземних інвестицій склав майже 1 мільярд доларів. Тобто інвестиції не приходили в країну, а виходили. Приватний сектор вивів десь 6 мільярдів доларів за кордон. Капітальні вкладення впали майже на 40%. Кон'юнктура на економічні активи знаходиться на найнищому показнику за останні роки. Проводити в цих умовах велику приватизацію – це економічний абсурд.
Приватизація під час кризи виступає елементом перерозподілу активів між структурами, які наближені до влади. Які просто за дешеву ціну за умовними аукціонами з додатковими умовами скуповують активи та висмоктують ресурси. В межах одного політичного циклу перетворюють підприємства на руїну.
У мінекономіки заявили, що у державній власності повинні залишитися лише ті об'єкти, які пов'язані із виконанням державою своїх функцій. Що це значить?
Таке формулювання – це абсолютно беззмістовна фраза. Тому що, щоб зрозуміти які функції має виконувати держава, має бути державна промислова політика. Держава – це оборона, охорона правопорядку, зовнішні відносини, медицина, освіта. За такою логікою не має бути державних підприємств, крім медичних, освітніх установ, дипломатичних місій, армії.
Тому необхідно розуміти взагалі стратегію промислової політики і місце держави у ній, роль держави під час кризи. Щоб зменшувати рівень падіння економіки. Якщо буде така стратегія, розумітимемо, що видобуток природних копалин – держава це монополізує або демонополізує. Електричні мережі, залізниця – тут державна також повинна визначитися. Але такої політики у нас просто немає. Тому постійні гойдалки від "все продати" до "все націоналізувати".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тіньові доходи та хронічна збитковість" – експерт оцінив стан держпідприємств
РНБО виносить на розгляд питання Укрзалізниці. При Міністерстві інфраструктури створюють антикризовий штаб Укрзалізниці. Виконувач обов'язків подає у відставку, підприємство тимчасово очолює міністр Кубраков - хоч це суперечить нормам корпоративного управління й антикорупційному законодавству. Що відбувається на УЗ?
В Укрзалізниці відбувається процес колапсування інфраструктурної системи. Тут можна щодня міняти керівників, поки влада не зрозуміє просту річ – сучасна українська залізниця – це системний інфраструктурний комплекс, який розрахований на економіку більшу вдічі, ніж маємо зараз. Тобто вона може існувати виключно за рахунок промислового потенціалу. Якщо його збільшення не буде, то вона колапсуватиме. Постійно проводитимуться деструктивні процеси.
Залізниця розрахована на більш потужну економіку. Тому розвиток Укрзалізниці можливий виключно у контексті розвитку загальної національної промислової політики. Ми повинні розуміти, які галузі промисловості розвиватимуться і де, куди приходитимуть інвестиції, де буде приватний, а де – державний сектори, які пріоритети.
В рамках науки про розміщення продуктивних сил, з чим українські чиновники не дружать, маємо розуміти параметри. Залізниця не може вижити перевезеннями залізної руди, металу, зерна. Треба, щоб була складніша економіка. Щоб були більш розгалужені маршрути, не тільки до південних портів. Треба задіяти наш транзитний потенціал. З точки зору руху товарів з Китаю в Європу в рамках Нового шовкового шляху, треба розширювати Балто-Чорноморський коридор.
Тоді можемо вийти на параметри навантаження залізниці, які формують необхідні фінансові показники, потрібні для розвитку. Якщо цього не зробити, то УЗ колапсуватиме і далі. Як і енергетична та всі інші системи.
У грудні 2020-го прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що від приватизації великих держпідприємств у 2021-му бюджет має отримати більше 12 млрд грн. За його словами, ідеться про велику приватизацію 5 теплоелектроцентралей, 3 обленерго, підприємства "Більшовик", Одеського припортового заводу, Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, "Президент-готелю". Це сумарно більше, ніж за останні 5 років.
З 3332 підприємств, якими володіє держава, працюють 1369 (41%). А серед працюючих 802 підприємства є прибутковими. Тобто 24% від загальної кількості. Про це йдеться у публікації "SOE Weekly" для видання "Європейська правда". Оцінили ефективність управління об'єктами державної власності за перший квартал 2021 року.
6 
8759
Коментарі