Народний депутат від Блоку Литвина 51-річний Сергій Гриневецький сім років працював губернатором Одещини. Після помаранчевої революції пішов із посади, назвавши оточення новообраного президента Віктора Ющенка "помаранчевою шпаною". Про часи президентства Леоніда Кучми він досі згадує із теплотою. Часто із ним зідзвонюється та бачиться.
— Із Ющенком їх неможливо порівнювати, — каже Гриневецький. — Раз на місяць я особисто доповідав президенту сам на сам. Усе обговорювали. Раз на місяць доповідав і прем"єру десь годину. А не так, як зараз — півроку Ющенко не пускає губернаторів у Кабмін.
Тепер Гриневецький працює першим заступником голови парламентського Комітету з національної безпеки та оборони. Його кабінет на 12-му поверсі комітетів Верховної Ради. Із вікон видно майдан Незалежності та готель "Україна". У ньому він живе вже 10 років.
Гриневецький сидить за комп"ютером. Повертається до кореспондентів "ГПУ":
— Ну що, фіфочки, нападайте!
У коаліції фактично немає 226 голосів. То вона є, чи її немає?
— Якщо звернутися до регламенту, то потрібні 226 підписів народних депутатів. Але Конституційний суд дав роз"яснення, що коаліція формується фракціями. Тому, якщо суто формально, створено і проголошено коаліцію "Національного розвитку, стабільності та порядку".
Литвин не дасть проголосувати за фінансування дострокових виборів?
— Справа не в Литвині. Депутати цього не дозволять. Щонайменше половина фракції Партії регіонів не хоче виборів. А Литвин — запорука стабільності в державі. Зараз немає більш підготовленої за нього людини, і ми в цьому переконалися за останній тиждень. Він володіє технікою політичних компромісів.
А Іван Плющ? Віктор Ющенко хотів його обрання.
— А чому він його хотів і з ким? Із Партією регіонів. І для того, щоб всіх погнати на дострокові вибори. Але ж люди проти них. Вони давали нам мандат на п"ять років. То давайте працювати. Ми ж знаємо, що торік дострокові вибори були незаконні та неконституційні...
Але завдяки їм ваша фракція потрапила до парламенту.
— Філософія виборів була — очищення і подолання корупції. Очищення відбулося на чотири відсотки завдяки Блоку Литвина. Решта публіки залишилася.
Гриневецькому дзвонять на службовий телефон.
— Так, Юрій Іванович. В распределении комсомольских наград вы идете на первом месте! Спасибі, дорогий, — каже міністрові оборони Юрієві Єханурову.
Мені як депутату літак безкоштовний
Кладе слухавку і жартує, що міністр перед ним звітує. Мовляв, підписано наказ про продовження служби одному військовому. Набирає його по мобілці й каже, що все владнав.
Литвин запевняв, що не буде в коаліції із "Нашою Україною" та Блоком Тимошенко.
— У коаліції зібралися депутати, які не поділяють політику Банкової. І ми не поділяємо. Особливо тоді, коли президент говорить: я хочу, щоб Плющ був спікером. Навіть Кучма собі такого не дозволяв. Хочеш це робити, то роби тихенько, домовляйся. У цьому й є політика компромісів. Прес-секретар президента нам повідомляє, що він працюватиме із будь-якою коаліцією, а Зварич — що він нашої коаліції не хоче. Але ми б хотіли це почути особисто від Ющенка. Президент повинен хоча б раз прийти до Верховної Ради, виступити із посланням.
Він приходив, але виступити йому не дали.
— Не пускали ж "бютівці", коли всі були в одній коаліції. Тепер ми говоримо, що вималювалася більшість, яка не згодна із політикою президента, — комуністи, БЮТ, Блок Литвина і частина "Нашої України — Народної самооборони".
Чому ж ви тягнули рік і аж тепер приєдналися до коаліції?
— Раніше була президентська коаліція, а зараз — антипрезидентська.
Тобто ви не хотіли йти в президентську коаліцію?
— Звичайно. Ми не згодні із його політикою, яка направлена на те, щоб не було ніякої коаліції, була ситуативна більшість. І погнати всіх на дострокові вибори. Чому ми повинні прислуговувати чиїмось примхам?
Але коаліція справді є формальністю, а насправді працюватиме ситуативна більшість, підкріплена голосами комуністів і частиною "регіоналів".
— Коаліція потрібна лише для затвердження міністрів. Зараз ми голосуємо більшістю, навіть і без комуністів. Частину голосів дають "регіонали" і ті "нашоукраїнці", які не підписалися під створенням коаліції. Немає гарантії, що коаліція щодо всіх питань знаходитиме 226 голосів. Не зійшлися на чомусь — на фіґ із пляжу.
Гриневецькому телефонують на мобільний. Повідомляють, що текст коаліційної угоди опубліковано в Інтернеті. Він відкриває і проглядає її. Каже співрозмовникові, що лідер їхньої фракції Ігор Шаров підписав угоду із застереженнями.
— НАТО ми не підтримаємо, за земельні питання не голосуватимемо, за визнання УПА — також, — розповідає про застереження. — Це суперечить нашій програмі.
В угоді є пункт, що за непідтримання коаліційного рішення депутатів можуть виключати із коаліції.
— Нехай. Тоді підемо на дострокові вибори.
На які посади в Кабміні претендує Блок Литвина?
— В уряд ми не пропонуватимемо свої кандидатури, бо міністри — це політичні фігури. Нам достатньо, що ми можемо впливати на ці рішення. Наприклад, рекомендуватимемо людей на "Укрзалізницю", на "Хліб України".
Чи не розсвариться коаліція, коли дійде до кадрових питань?
— Володимир Михайлович правильно казав, що кадрові питання можна приймати тільки після того, як оформимо шлюб. Коаліція — це шлюб, в якому ревнощі сильніші за кохання. І будь-яка коаліція може існувати, коли є спільна мета. На жаль, в українському вимірі спільна мета — це спільний ворог... Але думаю, будемо якось і кадрові питання вирішувати. Чому півроку країна без голови Антимонопольного комітету, два роки без голови Служби безпеки? Це нормально? Ні. То давайте вирішувати. Або ж треба закривати Раду і розбігатися.
Як працюватимуть в одній коаліції Тимошенко і Литвин — два претенденти на посаду президента?
— А чому ні? Вони очолюють різні політичні сили.
Але ж кожен із них захоче заробити рейтинг...
— За Жванецьким рейтинг — "это могучее послание одних тупых другим тупым". Люди будуть визначатися. На жаль, сьогодні вони більше схильні сприймати популістські ідеї. Це біда. Значить, не працюють інститути громадянського суспільства, немає відповідальних політичних партій, бездарна система виборів.
Найбільше популістських обіцянок дає Тимошенко.
— Значить, народ у нас такий.
Вона переможе на наступних президентських виборах?
— Не виключаю, що переможцем може стати ще незасвічена людина. Достатньо і півроку, щоб розкрутити кандидата. Путіна ж розкрутили. Народу потрібен раціональний диктатор. Це має бути аскет, незалежний ні від якої фінансово-політичної групи, і людина, яка патріотично могла би ввести всю політичну систему влади в конституційне поле. Такій можуть усі протидіяти, а вона пройде, поставить усіх на місце.
Сім"я приїжджає до вас у столицю?
— Та ні. Я більше в Одесі буваю, ніж у Києві. Або літаю, або машиною, бо зараз траса нормальна.
А вистачає депутатської зарплати, щоб мотатися із Києва в Одесу?
— Мені як депутату літак безкоштовний.
Це ж за гроші платників податків.
— А як інакше? Я ж там проводжу прийоми громадян. У мене Одеса і Херсон. Якщо кожен раз платити за квиток, то моєї зарплати би не вистачило. Це двісті доларів в один бік.
А чому не купите квартиру в Києві?
— У мене немає таких грошей. Хоча зараз житло і подешевшало, — усміхається нардеп. — А взагалі я не збираюся в Києві жити. Знаєте, хто такі кияни? Это одесситы, не доехавшие до Москвы.
1957, 25 вересня — Сергій Гриневецький народився в селі Лужанка на Одещині
1979 — закінчив Одеський технологічний інститут холодильної промисловості
1986 — секретар Одеського ОК ЛКСМУ
1994 — гендиректор об"єднання "Одеса-Імпекс"
1998 — перший заступник голови Одеської облдержадміністрації
1999 — обраний народним депутатом
2005 — голова Одеської облдержадміністрації
2007 — став народним депутатом від Блоку Литвина
Одружений. Має доньку
8 
35413
Коментарі
1