Народні депутати від "Свободи" цього понеділка провели прес-конференцію у Львові. Розповідали про перші дні роботи у Верховній Раді. Найбільше говорила 48-річна Ірина Фаріон.
— "Верховна Рада" — термін сталінських часів. Правильно в Україні завжди було "Найвища Рада", — пояснює.
Ірина Дмитрівна погоджується поспілкуватися ще годину. Сідаємо за столиком президії. Депутатка кілька разів поглядає на годинник. Має летіти до Києва на сесію Ради.
Які перші враження від роботи парламенту?
— Владна більшість складається з кримінальників Партії регіонів, українофобів-комуністів і болота продажних самовисуванців. Її ми побачили при голосуванні за прем'єр-міністра Азарова і голову Верховної Ради Рибака. У таких умовах нам доведеться працювати.
Протистояння було навколо кількох питань. Перше: легітимація "тушок". Саме "Свобода" не пустила до сесійної зали родину Табалових. Нарешті я вивчила прізвища цих іуд, — кривиться. — Їхні портрети з чорною стрічкою було вивішено у коридорах Ради. Ми першими скандували: "Тушки", геть! Табалови — зрадники! Юди!".
Друге: ці кримінальники, українофоби і болото вирішили жити за своїми законами, а не за законами регламенту. Ми спостерігали неперсональне голосування. Коли намагалися це зупинити, знову виникали сутички. Вони таки стягнули всіх своїх, коли голосували за Азарова. Ми вимагатимемо від апарату Ради сенсорного голосування за відбитками пальців.
Третє: ми задіюємо всі можливі методи, щоб у стінах найвищого законодавчого органу не звучала мова окупації. Перекладу ми не будемо вимагати, бо таким чином підтримаємо закон Ківалова-Колесніченка. Тому вирішили заглушувати всіх, хто не навчився за 21 рік державної мови. Домовляємося з Об'єднаною опозицією, щоб і вони підтримували нас у постійному крикові "українська!". Зараз 37 голосів кричать. Тому була бійка коло трибуни, коли Колесніченко дозволив собі говорити недержавною. Я казала своїм хлопцям, що треба опановувати два шляхи — у парламентську бібліотеку і у тренажерні зали. Іншого способу побудови держави ми не бачимо.
Що найбільше вразило?
— Позитивні враження від одностайності наших дій. У "Свободі" відібрані кращі бійці — і в інтелектуальному рівні, і в плані біцепсів. Коли на твоїх очах порушуються закони і ти не можеш зупинити це словом, змушений зупиняти через тиск. Маємо виборцям показати майстер-клас спротиву. В жодному разі не буде толерантного ставлення до хамства.
Засмутила більшість, я називаю її "чорною". Ми з лівого боку сидимо, а вони — з правого. Чорні костюми, чорне мислення і гул, коли слово надали Ірині Фаріон. Це був рик биків, яких мали вести на страту. Вони не розуміють, що для мене депутатство не є елементом зросту, кар'єри, успіху. Для мене це форма відвоювання своєї свободи.
Що поки не вдалося?
— Не встигли відвідати нашої церкви на Львівській площі (парафія Василія Великого Української Греко-католицької церкви. — "ГПУ"). Зайшли після засідання другого дня до Володимирського собору (кафедральний храм Української православної церкви Київського патріархату. — "ГПУ"). І кожен з нас отримав благословення від патріарха Філарета. Він сказав: "Вас бояться, і це хороший знак".
Що робитимете з "регіоналами" Колесніченком і Онищенком, які ногами били вашого лежачого колегу по опозиції Медуницю?
— Скаржитися до прокуратури — це все одно, що говорити до телеграфного стовпа. Тому Колесніченку ми дамо відсіч силову. Відсіч дає і виборець. Якщо порівняти, скільки проголосували за Колесніченка і Фаріон, то різниця разюча. За мене 78 тисяч, за нього — 40 (на виборах 28 жовтня Вадим Колесніченко переміг в одному з мажоритарних округів Севастополя, Ірина Фаріон — Львова. — "ГПУ").
Ваш однопартієць Руслан Кошулинський став віце-спікером. Навіщо "Свободі" ця посада?
— Уперше спікер у парламенті — націоналіст. Це знакова перемога націоналістичної сили в країні. Наша політика переповнена вождями, бізнесменами, проститутками. Мало особистостей. Руслан Кошулинський — це особистість. Я хочу, щоб про це дізналася вся країна. Він не хотів цієї посади, бо прагнув працювати над розбудовою партії. Але для нас важливий досвід апаратної роботи, ми готуємо себе до виконавчої гілки влади. Це ще одна з наших перемог.
Якими будуть ваші перші законопроекти?
— Мене цікавить гуманітарна царина. Я планувала створити законопроєкт про захист інформаційного простору. Але за нього не проголосують. Та є коротший шлях — через внесення змін до законів, які прийняла Рада шостого скликання. Скажімо, змінимо закон про друковані засоби масової інформації і пресу, щоб не менше 77 відсотків друкувалися українською мовою, бо саме стільки є україномовних громадян. Друге: до закону про вищу освіту — мова навчання має бути на 80 відсотків державною. Окремою зміною в закон про судоустрій внесено можливість ведення судового засідання російською мовою. Скасуємо це.
В економічному блоці йдеться про повернення коштів з офшорних зон, про ліквідацію монополій і олігополій, коли в руках олігархів зосереджено всі блага в країні.
Чи наполягатимете на таких пунктах, які прописані у вашій програмі: встановити в паспорті та свідоцтві про народження графу "національність", заборонити аборти, кримінальна відповідальність за пропаганду гомосексуалізму, відновити ядерний статус України?
— В усіх анкетах, автобіографіях є графа "національність". Ми що, соромимося свого роду? Чому в одних вказуємо, в інших — ні? Тому що "рухівці" колись проголосували, що в паспорті не має цього бути? До чого довів Рух Україну, ми вже бачили. Щодо гомосексуалізму — це зі сфери медицини. Це нещасні люди. Хай лікуються, а не накидують нам свої проблеми. Я маю зважати на те, що вони демонструють мені своє збоченство? Ядерний статус України — судити Кравчука за те треба. Відмовитися від ядерної зброї — це треба було бути карликами. Щодо заборони абортів — не погоджуюся. Це має бути рішення жінки. Ніхто не має права втручатися у це.
У травні "свободівці" говорили, що восени режим кримінальної олігархії впаде. Чому цього не сталося?
— Українці уражені бацилою терплячості. Показати їм приклад радикальної поведінки мають депутати. Що можна робити, ми вже продемонстрували за ці дні (роботи у Верховній Раді. — "ГПУ"). Ми не підемо на жодні компроміси з чинною владою. Будемо максимально готові вивести людей на акції протесту.
Як оцінюєте призначення Рибака й Азарова?
— Епоха застою повертається. Суть не у їхньому віці, а в способі мислення. Що може запропонувати типово радянський чоловік Микола Азаров? Лише моделі господарювання, які вкроплені в нього з кров'ю з 1970-х. Це означає, що засмальцьована колода карт Партії регіонів вичерпана. Нема ким грати.
Чи може Янукович запропонувати щось несподіване? Який у нього потенціал?
— Ху! — сміється. — Які ж там потенціали? Його потенціал визначається територією "Межигір'я". Самозгорання, самознищення — тільки й усього.
Які моменти вселяють надію на покращення в країні?
— Це люди, які зі мною працюють, їздять у маршрутках, підтримують мене у магазинах. Зайшла вчора в аквапарк, до мене підходять незнайомі: "Так тримати!".
У "Свободу" потрапила завдяки водієві маршрутки
Ірина Фаріон народилася у Львові. Мати — бібліотекар, батько працював на газовому заводі. Мовознавець, кандидат філологічних наук. Доцент кафедри української мови у Львівській політехніці. Двічі обиралася депутатом облради. Проводила депутатам 1-хвилинки з культури мовлення. Ініціатор започаткування премії ім. Степана Бандери.
— 1998 року їхала в маршрутці, де звучала пісня "убілі нєгра, замочілі", — розповідає. — Підійшла до водія й попросила його вимкнути. Він послав мене. Вийшла зі слізьми на очах. Приходжу на пару до студентів-першокурсників — дизайнерів, архітекторів — і кажу: намалюйте протест. Відтак ми кожного року у Львівській політехніці проводили конкурс мовного політичного плакату. Десь на шостому році наших виставок одна зі студенток, Юлія Пєцух, намалювала поїзд, стрілочку в бік Росії й гасло: "Не знаєш? Не розумієш? Не шануєш?". Розвісили на стовпах, як тут на порозі аудиторії з'явилися міліціянти. Хотіли притягнути до кримінальної відповідальності за розпалювання міжнародної ворожнечі авторку плаката і мене як організатора. Зрозуміла, що самотужки не дам ради. Один із студентів дав мені номер Руслана Кошулинського. Так я потрапила у "Свободу".
Розлучена. Донька, 23-річна Софія Семчишин, працює у відділі інформації міськради, очолює молодіжне крило "Свободи" в Шевченківському районі Львова.
"Ні, ти не Ганна. Ти — стерва!"
Львівська команда КВК "Набла" поставила мініатюру "Ірина Фаріон: перший день у Верховній Раді".
— Хлопчику, тебе як звати? — лагідно запитує Фаріон одного.
— Гріша.
— Гріша? Який же ти Гріша? Ти — Грицько, Гриць, Григорій. А тебе як звати? — до іншого.
— Жека.
— Ні, не Жека. Ти — Євген, Євгенчик. Дівчинко, а тебе як?
— Ганна.
— Ганна... Ні, Герман, ти не Ганна. Ти — стерва!
Коментарі
757