"Ця влада не зупиниться ні перед чим"

 

Народний депутат-"нунсівець" 46-річний Тарас Стецьків заходить у хол столичного готелю "Київ". Він тільки з аеропорту — літав до Львова на святкування 120-річчя з дня народження провідника Організації українських націоналістів Євгена Коновальця. До цих урочистостей довго готувалися, пояснює Тарас Степанович. Він стомлений. Весь час крутить у руках мобілку з українським прапором на заставці.

У якій точці тепер Україна?

— Якщо економічно, то в точці падіння, бо соціально-економічна ситуація погіршується. Якщо політично, оцінки європейських інституцій самі за себе говорять. Зокрема міжнародна організація "Фрідом хаус" зауважила про скочування до авторитаризму. Суспільні настрої депресивні, розчаровані, місцями агресивні. Зараз вони переходять у фазу запитань: чому так сталося і що тепер робити? Хтось має відповісти людям на них. Тоді наступна фаза буде — підйому.

Як ситуація може розвиватися до кінця року?

— Восени можливі соціальні бунти. Протест людей може бути використаний по так званому киргизькому сценарію. Коли з'являються організовані озброєні групи людей, які починають діяти радикально. У киргизькому варіанті був етнічний принцип, у нашому може бути будь-який інший.

Хто може організувати такі протести?

— Тільки влада. Для неї це буде вигідно. Спочатку спалять 30 чи 40 машин, виб'ють пару вікон. Пізніше це буде використано проти опозиції. Ми бачили, як діяв Лукашенко в Білорусі. У Киргизії це організовувала Москва. Може вона піти на таке і в Україні. Щоб отримати доступ до труби, до підземних сховищ, продажу землі.

Можемо внаслідок заворушень втратити певні регіони?

— Ні. Навіщо Росії брати області, коли вона може взяти все?

Таке враження, що опозиція бездіяльна.

— Жоден з її таборів не пропонує явної альтернативи, яка б діставала зростаючу підтримку суспільства. Як це робив Ющенко 2001 року. Він пропонував альтернативу — любов до українського, до церкви, збереження традицій.

Що зараз треба було б сказати опозиції, аби за нею пішли люди?

— Треба запитати її лідерів, чи здатні вони об'єднатися в єдину політичну силу. Якщо ні, тоді немає жодних шансів усунути Партію регіонів.

Луценко каже: якщо Тимошенко домовиться з Яценюком і Кличком, у неї є шанс стати потужним опозиційним лідером.

— Нехай буде так. Але поки що Партія регіонів падає в рейтингу, а жодне крило опозиції не росте.

Чи ведуть перемовини про об'єднання?

— Зараз не ведуть. Хоча той, хто запропонує будь-який формат консолідації, нехай навіть такий, як Луценко, виграє. В ідеалі — об'єднати всіх. Хто не може це зробити, об'єднуйте частини. Але лідери із завидною дитячою впертістю цього не роблять. Кожен хоче виграти сам. Спочатку в опозиційному полі, а потім — один на один з Януковичем.

Звідки можуть прийти нові лідери?

— Зі звичайних активних громадян. Людям треба дати відповідь на питання, у чому полягає альтернатива? Адже що пропонує Партія регіонів, усі бачать. Їм це не подобається. Але ніхто не може зрозуміти, що пропонує опозиція.

Віце-спікер Микола Томенко каже, що парламентські вибори перенесуть на три роки — проведуть із президентськими. Наскільки це ймовірно?

— Я в це не вірю. У такій ситуації, як зараз, влада проведе вибори, бо виграє через роз'єднання опозиції. Якщо ж відбудеться її консолідація, вони можуть думати про перенесення на 2015 рік. Опозиція може не дати цього зробити, наприклад, вивести людей на протест. Якщо буде 100–200 тисяч і більше, ніякий "Беркут" нічого не зробить. Шанс є, якщо моральні авторитети й церква зададуть моральний вимір і рамки такої активності. Наприклад, у вигляді певного документа, де буде прописано, що можна робити, що — ні.

Влада може восени на мітингах застосувати зброю проти людей?

— Якщо цій владі щось буде реально загрожувати, вона не зупиниться ні перед чим.

Якщо опозиція й далі залишатиметься роз'єднаною, хто може виконати її функцію?

— Моральні авторитети. Їх в Україні багато.

Це Левко Лук'яненко, Ігор Юхновський, наприклад? Чому вони цього не роблять?

— Може, зроблять. За українською традицією на великому зібранні в якомусь місці міг би бути обраний наказний гетьман. Той, хто веде в похід. Якщо не можемо вибрати на постійну основу, можна на тимчасову. Це може бути будь-хто, на кому зійдуться всі. На 2011–2012 рік назначається людина, яка веде вперед. Потім вона складає повноваження, вступає новий. До кінця 2012-го треба скласти тимчасову коаліцію, обрати наказного гетьмана, виграти, не дати їм творити ту гидоту, яку вони роблять у парламенті, дати суспільству сигнал надії та вивести його з розчарування.

2013 року наступить новий етап — підготовки до президентських виборів.

Навколо якої ідеї можна об'єднати людей?

— Захист всього українського — незалежності, демократичних цінностей і вільного підприємництва. На це ведеться наступ в усіх сферах життя.

Чому закон про червоний прапор не об'єднав людей у боротьбі за українське?

— Це взагалі була провокація. Сценарій Москви, в який була включена влада. Сценарій був такий: до Львова мали привезти червоний прапор і "Свобода" мала битися з приїжджими. До речі, головного вождя, який кидав своє військо на "Беркут" і автобуси, у Львові не було. Де був Тягнибок?

Якщо опозиція не об'єднається і моральні авторитети мовчатимуть, як люди можуть протистояти владі?

— Тоді найвірогідніший варіант — стихійний бунт, який буде подавлений. Завжди мусять бути провідники.

Під час стихійного бунту може з'явитися новий лідер?

— Так, а може бути і хтось із нинішніх лідерів. Якщо до осені стане ясно, що політичні вожді не можуть прийти до порозуміння, тоді знизу з'являться нові лідери. А теперішні навіть із великими рейтингами залишаться генералами без армії. Люди перейдуть до нових вождів. Гладіатори обрали собі Спартака, і він перебив решту.

У нинішніх умовах влада спроможна порозумітися з українцями?

— Пенсії та зарплати підвищити не можуть, бо всі гроші вбухують на Євро-2012. Там ідуть серйозні відкати на мільярди. Партія регіонів сказала, що прийшла назавжди, а поводиться так, ніби її завтра виженуть. Це показник внутрішнього страху. Вони діють двома технологіями: розколу — 9 Травня було з цієї опери, та залякування. Зокрема на прикладі Луценка і Тимошенко. Чому обирається абсурдне звинувачення? Щоб людей ще більше увігнати у страх. Коли так можуть посадити міністра, то що можна говорити простим людям?

Зараз незадоволення українців росте. Якщо опозиція подолає страх і розкол — влада програє.

Став одним з організаторів "Зарваницької ініціативи"

Навесні минулого року Тарас Стецьків став одним з ініціаторів створення громадського руху "Зарваницька ініціатива". Тоді 100 громадських активістів Західної України зібралися в духовному центрі УГКЦ на Тернопільщині, щоб скоординувати свою діяльність і запропонувати вихід країни з кризи. Серед них — колишній міністр освіти Іван Вакарчук, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович, письменник Тарас Прохасько, голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Тепер члени "Зарваницької ініціативи" їздять областями і зустрічаються з людьми. Не приховують, що збираються брати участь у виборах до Верховної Ради.
— По суті, йдеться про створення широкомасштабного загальнонаціонального руху чи фронту опору, який зможе протистояти тій орді, яка зараз захопила владу в Україні, — пояснює Стецьків.

×