"Я давав хабарі"

 

З юридичної компанії "Меджістерс" у політику пішли четверо людей. Євген Корнійчук став народним депутатом від БЮТу, а потім першим заступником міністра юстиції, Сергій Власенко — нардеп-"бютівець", Олексій Резніков — депутат Київради від "Блоку Миколи Катеринчука". А засновник "Меджістерс" 35-річний Олег Рябоконь балотується у президенти України.

На розмову запрошує до себе додому. Живе на дачному масиві столичного лівобережного району Осокорки. Аби потрапити туди, треба після Південного мосту проїхати 11 км до таблички "Шато 11". Навпроти — луки, де можна полювати. Рябоконь ходить туди на дичину. На паркані прикріплена відеокамера. Хвіртку відчиняють двоє охоронців, яких приставили до Рябоконя, як кандидата в президенти.

Двоповерховий будинок — із червоної цегли. У коридорі зустрічає собака породи англійський кокер-спаніель. Лащиться. Інший собака цієї ж породи бігає на вулиці. Рябоконь — у светрі й джинсах.

Коли вирішили поборотися за президентство?

— На початку року. Тоді почав потихеньку передавати справи на фірмі. А 24 серпня прийняв остаточне рішення йти в політику. Хоча в мене було забезпечене, безбідне життя, яке дала Україна. Однак не давало спокою те, що сама Україна й досі знаходиться в жалюгідному стані.

Ви заробили достатньо грошей, щоб уже не займатися бізнесом?

— Маю надію, що ті статки, які заробив — ще не все.

А в політику пішов, щоб працювати. Свого часу потрапив на стажування в Америку, але не схотів там залишатися. У мене було величезне бажання реалізуватися. В Україні започатковував свою фірму, заробляв великі гроші.

Де взяли кошти на початок бізнесу?

— В американській фірмі я отримував 5–6 тисяч доларів на місяць, і коли повертався в Україну, то вже мав невеличкий капітал. Найголовніше ж — привіз досвід і міжнародні знання. 1997 року почалися процеси проти українських експортерів — металургійних підприємств. Але досвіду їх захисту на зовнішніх ринках не було. Я ж опинився в потрібному місці в потрібний час. Хоча на початку нам ледь-ледь вистачало на зарплату по 50 доларів. Дохід 1997-го був на рівні 100 тисяч доларів. Але ми швидко нарощували оберти — спочатку комбінат імені Ілліча, потім — "Запоріжсталь"... Після цього нас почав наймати крупний російський бізнес, словацький.

Чому не робити політичну кар"єру поступово — починати, скажімо, з Міністерства юстиції?

— Треба замінити теперішніх політиків. Ми ж не бачимо від них жодного результату.

Чи намагалися ваші колишні партнери — Корнійчук, Власенко — відмовити йти в президенти?

— Коли Корнійчук і Власенко подалися в політику, то на цьому їхній вплив на фірму закінчився. Вони роблять свою справу, але я не погоджуюся з їхньою політичною силою — БЮТ. Сьогодні вони несуть повну відповідальність за те, що відбувається в країні. Я оцінюю професіоналів не за балачками, а за справами. Якщо країна банкрут, то це — результат діяльності влади.

Якщо ти міністр, то робиш те, що тобі диктують зверху. Не послухаєшся — знімуть чи склепають таку справу, що не відмиєшся

Вас мало знають виборці. За рахунок чого тягатиметеся з такими важковаговиками, як Янукович, Тимошенко?

— У нас звикли голосувати за принципом найменшого зла, бо немає альтернативи. Але зараз альтернатива з"явилась — це я.

Альтернативними себе називають Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Сергій Тігіпко, Інна Богословська.

— Та вони ж або були, або є при владі. Усі — вихованці чинної системи. Хто з них зробив щось гарне для країни?

Як президент може навести порядок у владі?

— У нього є достатньо повноважень, щоб через громадський контроль примусити поважати закон. Треба боротися з усією системою. Тобто, будувати громадянське суспільство, щоб і воно контролювало владу.

Зараз вона займається лише тим, що розкрадає державні кошти. Корупція узаконена. Куди б ти не сунувся, відразу втручається держава з безліччю правил, процедур.

Вам, юристу, напевно легше спілкуватися з владою, ніж простій людині?

— Може мені й легше, бо маю більше зв"язків. Але в жалюгідному стані знаходяться як багаті, так і бідні. Мені неприродно давати хабарі. На жаль, я їх давав. Бо так сьогодні працює вся система.

Так ви самі провокуєте хабарництво.

— Правильно, бо кожен із нас приєднується до чинної системи і цим зміцнює її.

Кандидат у президенти Василь Противсіх пропонує розстрілювати хабарників.

— Це дурня. Заборонами нічого не змінити — корупція буде існувати і подорожчає. Треба зробити так, аби вона стала невигідною. Щоб можна було через касу заплатити — і проблему було швидше вирішено. Але чиновникам це невигідно. Наприклад, про громадський контроль було заявлено в програмі "Український прорив", коли Юлія Володимирівна йшла в Раду. І що? Та нічого. Бо владі — чи Тимошенко, чи іншим — незалежний контроль не потрібен.

Біля ніг Рябоконя лягає собака. Закриває очі. Інший шкребеться через скляні двері надворі.

Чи пропонували вам стати народним депутатом?

— Ні, хоча така можливість була. Якби сильно наполягав, то пройшов би за чиїмись списками за гроші. Однак це мене ніколи не цікавило.

Проте написанням потрібних законів можна впливати на життя людей.

— Входити сьогодні у владу — це ставати її частиною. Зараз якщо ти міністр, то робиш те, що тобі диктують зверху. Не послухаєшся — знімуть чи склепають таку справу, що не відмиєшся. Я йду на президентські вибори, щоб змінити саму владу.

Звичайно, дехто хотів чути, що я підніму вдвічі зарплатню. Звикли до подачок. Зустрічався з людьми в лікарні, то мене запитують: "Можете дати нам гроші на закупівлю обладнання?". Я відповідаю: люди добрі, вас так звана політика і політичні лідери привчили, що дають вам гривню, а забирають сто. Я не мішок із грішми, і не благодійна організація. Я прийшов виконувати ваше замовлення змінити країну на краще. Задумайтеся, як саме.

Навіть якщо не переможу 17 січня, буду створювати свою партію.

Шкода було віддавати 2,5 мільйона гривень застави кандидата в президенти?

— Я не віддав їх якомусь дядькові в кишеню. Нехай 80 відсотків вкрадуть, але 20 піде на пенсії, лікарні.

Скільки плануєте витратити на вибори?

— Близько мільйона гривень на місяць.

Були випадки, що на ваш бізнес тиснули?

— Постійно. У червні проти нашої компанії були відкриті кілька справ, приходили з прокуратури.

Це вплинуло на рішення піти в політику?

— Якийсь час я міг би ховатися від нашої дійсності. Міг працювати в Росії, Казахстані, Англії. Але зрозумів, що нічого в нашій державі не міняється. Навіть щодо нашої фірми, яка з початку заснування жодної справи, яку вела від імені України, не програла.

Вважаєте, що ваш досвід дозволяє управляти 46-мільйонною країною?

— Абсолютно. Я ж піднімав інтелектуальний бізнес – юридичну практику. І ми за ці роки ввійшли у сотню найкращих компаній Європи.

Своїх батьків Олег Рябоконь перевіз із Вінниччини до Києва. Вони живуть окремо. Батько викладає в Аграрному університеті.
Батьки дружини живуть у Дніпропетровську. Тесть Микола Омельченко був засновником страхової компанії.
— 2006 року на нього був замах, — згадує Олег. — Досі слідство не закрите. Є підозри, що замах робився через бізнес іншою страховою компанією. Відтоді ми найняли охоронців — і собі, і їм.

Із дружиною познайомився на відпочинку в Криму

Олег Рябоконь родом із Вінниці. 1995 року на відмінно закінчив Інститут міжнародних відносин столичного університету Шевченка. За рік — юридичну магістратуру Джорджтаунського університету у Вашингтоні. Працював в американській юридичній компанії. 1997-го повернувся в Україну і заснував фірму "Меджістерс". Коли заробив перший мільйон гривень, уже не згадає. А перший мільйон доларів — 2006 року.

Зі своєю дружиною познайомився на відпочинку в Криму, коли обом було по 15 років.

— Мій тато в 1980-х був першим секретарем обкому партії у Вінниці, а тесть — у Дніпропетровську. Зустрічатися з Оленою почали у 18 років. За два роки одружилися. У 20 — я став батьком. Зараз доньці 15 років. А синові — 6.

×