Лайливі слова і вирази в українській мові збереглися з козацької доби. Військові, які більшість часу перебували у чоловічій компанії, любили вставити міцний вираз у розмову.
Українські лайливі слова відрізняються від російських і польських. Наші сусіди матюки взяли з сексу і сексуальних дій. В Україні найчастіше для образи використовували дупу. Як в словесних баталіях, так і в прямому розумінні. Під час надто палких дискусій сусіди могли одне одному продемонструвати свій зад, щоб показати зверхнє, зневажливе ставлення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пранкер Седюк пояснив, навіщо оголив сідниці на сцені Євробачення-2017
До речі, це об'єднує традицію української лайки з європейською. Тут також використовують дупу і лайно, як образу опонента чи висловлення гніву, стурбованості. Наприклад, французьке merde, німецьке Scheisse, kissen Sie mir Arsch, Dreck, Zecken, польське gówno.
Лайливі слова, пов'язані з назвами геніталій, не лише роблять мову грубою, брудною, брутальною, але й нівелюють і принижують сам секс. Роблять це заняття на підсвідомому рівні чимось постидним, поганим, то ж ображаючи одне одного, вони зверталися до рівня дупи і фекалій, пише Канал 24.
Інша категорія українських лайливих виразів пов'язана з чортом, бісом. Тобто з нечистою силою. Українці, як народ віруючий, вважали, що все погане від дідька. Тож надокучливий опонент посилався до злої сили. Якщо хтось не оправдував їхні сподівання, виникало питання: Якого дідька? Якщо хтось надмірно надокучав – Іди до чорта! Коли людина виправдовувала свої дивні дії, то казала: Біс попутав. На Галичині використовували у цих цілях також слово холєра, яке теж позначало зло, нечисть.
Найчастіше виживали такі лайливі вирази:
А щоби твоя срака по шву розійшлася
Ах ти удуде смердячий
Діждався сраної немочі
Бісова ковінька
А щоб ти падло дристало та й пристало
А щоб тобі булька з носа вискочила
Всрався та й криво
Лучше б я чорта зобачив, як тебе
Тиць моя радість
Ти, гімно нероздушене
Мова у галицько-карпатському регіоні суттєво відрізняється від мови інших слов'янських народів. На це вплинуло сербське і хорватське населення, що жило тут у минулому. У північній частині Галичини проживають носії наддністрянського діалекту. Найбільше діалектів у південній та закарпатській частинах (бойки, гуцули, гойналі, покутянці, буковинці).
Коментарі