вівторок, 28 квітня 2020 13:00

Галунок, блават і рискаль - якою до нас дійшла проскурівська говірка

Галунок, блават і рискаль - якою до нас дійшла проскурівська говірка
Проскурівськ початку ХХ ст. Подільська залізниця на Хмельниччині. Фото: khm.gov.uа

Проскурівська говірка донині у вжитку в передмістях Хмельницького. Зустрічається усередині родин, де мешкають разом декілька поколінь.

Сучасні хмельниччани неодноразово чули такі слова якщо не в побуті, то на вулицях - повідомляє Музей історії міста Хмельницького.

Діалектні слова своїм походженням сягають давнини та завдячують інколи іншомовному походженню або спрощенню, притаманному народним говіркам.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історик розповів про особливості української мови, які дійшли до нас із ХІ століття

Музей історії міста Хмельницького наводить такі приклади проскурівської говірки, яка досі у вжитку:

"На Великдень принесли мє який красний ГАЛУНО́К" - мені принесли яку гарну кра́шанку.

"ПА́ТКУ ж мій ПА́ТКУ!.." - Боже ж мій, Боже!..

"А НИ́НЬКИ ж НЕ́НЮ ПАТКУВА́ЛИ, що дощу НІ́Ц немає" - нині мати жалкувала, нарікала на долю, що дощу зовсім немає.

"А у тебе ж досі неприбрана ПОСТЕ́ЛЯ" - ліжко, постіль.

"Бач, сусіди ХО́ДЯТ вже по ВОГІ́РКИ" - дієслова множини у теперішньому часі вживаються без пом'якшення суфіксу наприкінці слова (ХОДЯТ, БІГАЮТ); до слів, що в літературній мові розпочинаються на "О", в проскурівській говірці на початку додається "В": ОВЕС - ВОВЕС, ОГІРКИ – ВОГІРКИ. Це має застосунок і до імен: ОЛЯ – ВОЛЯ; ОНУФРІЙ – ВОНУФРІЙ.

"То П̕Є́Ц на ДРО́ВАХ, а то ГРУ́БА з двома ФАЄ́РКАМИ, а на них БАНЯ́К з БАРАБОЛЯ́НИКАМИ. А онде ВУ́ГЛЯ для ГРУ́БИ" - це піч, а це плита з двома конфорками, а на них казан із картопляниками. А он вугілля для плити.

"Я тобі БЕ́З ПРИНЕ́СУ, а ти мені - БАЗНИ́К та БЛАВА́Т, та й вінків наплетемо з БИ́НДАМИ" - я тобі бузку принесу́ (в діалектному варіанті в дієсловах однини у майбутньому часі - кореневий наголос), а ти мені - бузину та волошки, та й вінків наплетемо зі стрічками.

"ВОДА́РКУ така ПА́СІЯ бере з того карантину, та ПАСІЮВА́ТИ їй не слід, до БО́ЛЬНИЦІ ж не хоче" - Одарка знервована через той карантин, та нервувати/гніватись їй не слід, бо до лікарні ж не хоче.

"От взую красні КАМА́ШІ, та піду ГУЛЯ́ТИ в них. То вам не ЧЕРПА́ТИ якісь" - от взую гарні черевики, та піду танцювати в них - це вам не калоші якісь.

"Ось тобі ЦЕ́БРО - ПІ́ДЕШ по воду" - ось тобі відро - підеш по воду.

"Ач який ГАЛАТИ́Н! Та ще й ВОПІЮ́С!" - бач який крикун, та ще й п̕яниця!

"У мене є ҐА́БЛІ (ҐРА́ЛІ), у тебе РИСКА́ЛЬ" - у мене є вила, у тебе лопата.

"В ліс по ГУ́БИ" - в ліс по гриби.

"О́НДЕ ГИ́ЦЕЛЬ ШВЕ́НДЯЄ" - он собаколов нишпорить.

"ЇВА́Н у новій КАМІЗЕ́ЛЬЦІ та в ГУ́НІ ЛЕ́ЙБИТЬСЯ" - Іван у новому жилеті та вовняному пальті чваниться/гордиться.

"На ЗДИ́БАНЦІ частували ЛЕМІШКОЮ з ГИ́ЖКАМИ та ДРАГЛЯ́МИ, та КЕ́ЛІШОК щораз наливали" - на зустрічі пригощали мамалигою (кукурудзяною кашею) з холодцем та келих щоразу наповнювали.

"ЗАБЕ́РЕШ РА́ДНО БУРАКІ́В" - забереш рядно з буряками.

Написи у Софійському соборі в Києві ХІ-ХІІ ст. свідчать про те, що мова українців відрізнялася від інших слов'янських. Мала багато особливостей, які збереглися дотепер.

Зараз ви читаєте новину «Галунок, блават і рискаль - якою до нас дійшла проскурівська говірка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі