23 квітня 1616 року помер іспанський письменник Міґель де Сервантес.
Пропонуємо ознайомитись з цікавими фактами з його життя і творчості.
Дід письменника Хуан займав досить помітне становище в Андалусії, був у свій час старшим алькальдом міста Кордови і мав статки. Але батько, Родриго, страждав глухотою. Він не пішов далі вольнопрактикуючого лікаря. З точки зору "ідальгії" він був людиною зовсім незначною. До кола бідних дворян належала й мати письменника. У їхній родині було семеро дітей, Мігель — четвертий.
Сім'я в пошуках заробітку була змушена переїжджати з місця на місце. П'ять років Міґель служив у лавах іспанських військ, брав участь у боях, мав три вогнепальні рани. Відтоді він вже не володів лівою рукою, як він сам говорив, "до більшої слави правої".
Однак у відсутності лівої руки є ще одна цікава версія. Через бідність батьків Сервантес отримав погану освіту. Щоб знайти кошти для життя, він був змушений красти. Нібито саме за злодійство його і позбавили руки. Але історики називають її малоймовірною, злодіям в той час руки вже не рубали, так як відсилали на галери, де були потрібні обидві руки.
Довелось Сервантесу побувати в рабстві. В руки корсарів він і його брат Родріго потрапили в 1575 році, коли поверталися з Неаполя до Іспанії. Галера "Сонце", на якій вони подорожували, ледь не потонула. А на підході до Барселони її захопили пірати. Серед полонених на розбійничих галерах опинилися й Міґель із Родріґо. Через декілька днів їх привезли до Алжиру й продали у рабство.
Міґель став власністю одного з найжорстокіших піратів на прізвисько Кульгавий. Він знайшов у Сервантеса рекомендаційні листи до короля Філіпа ІІ. Це й врятувало йому життя, бо на війні він був тяжко поранений у руку і як робітник нічого не вартував. Пірат подумав, що до нього потрапив багатий вельможа. Він перепродав полоненика правителеві Алжиру Гассану-паші, а той зажадав 500 золотих дукатів викупу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 8 несподіваних фактів про книжки від редактора арт-видавництва
Таких грошей ані Сервантес, ані його родина не мали. Старий батько-лікар Родріґо де Сервантес знайшов лише 300 дукатів. Цього вистачило лише на викуп молодшого сина. Тоді сестри Андреа та Магдалена пожертвували своє придане. У червні 1579 року родина передала монахам-тринітаріям, які їхали до Алжиру, ще 300 дукатів. Та грошей знову не вистачило. Паша вирішив везти своїх рабів до Константинополя. Тоді ченці позичили потрібну суму в іспанських купців, які торгували в Алжирі. І в останню мить Сервантеса було врятовано.
Є дані, що Сервантес чотири рази намагався втекти з полону, через це його не раз жорстоко били.
Першим літературним призом Сервантеса були … три срібних ложки. Йому вручили їх на змаганні поетів у Сарагосі.
Побував Сервантес і в тюрмі. Літературна праця дохід не приносила, тому він став комісаром по заготівлях для армії. Але чи то він дійсно крав, чи був недбалий в звітах, але його тричі притягали за приховування грошей. Перший раз він навіть провів три місяці в Севільській королівській в'язниці. Тут зі слів Сервантеса і народився його роман "Дон Кіхот".
Особисте життя письменника також не вдалося. У 37 років він одружився з 19-річною Каталіною де Саласар-і-Паласьос. Сервантес отримав дім в Есківіасі, декілька виноградників, курей з курчатами та 400 дукатів. Придане його дещо розчарувало: сподівався отримати більше. Однак, крім того, він був змушений визнати дочку Ісабель, народжену поза шлюбом, до того ж і Каталіна, так само як і дві сестри Сервантеса, постриглася в черниці.
Роман "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Лама́нчі" з'явився в мадридських книжкових крамницях в січні 1605 року, і відразу ж став популярним. Однак матеріальне становище письменника так і не покращилося. В Мадриді він жив в найбідніших кварталах.
Через три роки Сервантес пішов у ченці . 22 чи 23 квітня 1616-го він помирає. За звичаєм ордену його поховали у чернечій рясі.
За іронією долі, могила письменника довго залишалася загубленою, бо на його гробниці (в одній з церков) був відсутній напис. Лише в 1835 році в столиці Іспанії автору "Дон Кіхота" був встановлений пам'ятник роботи скульптора Антоніо Сола.
Роман про Дон Кіхота був переведений на всі європейські мови. Досі твір є однією з найпопулярніших книг світової літератури і займає друге місце після Біблії за обсягом загальносвітового тиражу. Роман Мігеля де Сервантеса збагатив культуру Європи. Імена його персонажів: Дон Кіхот, Санчо Панса, Дульсінея відомі практично кожному європейцю. В українській мові, наприклад, вживається дієслово "дон-кіхотствувати", яке означає боротися за шляхетну, але безнадійну справу, поводитися як лицар навіть собі на шкоду.
Перший український переклад, чи, точніше, скорочений віршований переспів "Дон Кіхота" Сервантеса зробив Іван Франко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іспанець три роки твітить повний текст "Дон Кіхота"
Дати
1547, 29 вересня — народився в містечку Алькале-де-Інарес у родині збіднілого ідальго — дворянина Родріґо де Сервантеса Сааведри, який заробляв на життя лікарською практикою
1569–1570 — служить секретарем папського нунція у Римі
1576–1580 — перебуває в полоні в Алжирі
1584 — знайомиться з Аною Франкою де Рохас. Народжується донька Ісабель. Одружується з Каталіною де Саласар-і-Паласьос
1605 — виходить перша частина "Дон Кіхота"
1613 — стає послушником чернечого ордену
1616, 22-23 квітня — помер, похований у монастирі тринітаріїв у Мадриді
Цитата
"Для мене роман Сервантеса "Дон Кіхот" завжди був побутовим поясненням трьох основних законів діалектики – закону єдності й боротьби протилежностей, закону заперечення заперечення і закону переходу кількості в якість".
Марія Бурмака, співачка
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Мадриді поховали останки автора "Дон Кіхота"
Через 400 років знайшли могилу
Ймовірні рештки іспанського письменника Мігеля де Сервантеса офіційно поховали в Мадриді через 400 років після смерті. В церкві жіночого монастиря ордену тринітаріїв 11 червня 2015-го відбулася церемонія покладання вінків до підніжжя пам'ятника, зведеного на місці, де покоїться його прах.
Письменникові також віддали військові почесті, оскільки він служив в іспанській армії.
Скелети, які могли належати Сервантесу і його дружині Каталіні де Салазар, археологи виявили в березні 2015 року в тому ж монастирі. Спочатку місце поховання Сервантеса було відомо, проте після реконструкції монастиря в 1673 році його могила була загублена. Пошукові роботи велися близько року.
Хоча обидва скелета погано збереглися, деякі ознаки, такі як каліцтва, отримані Сервантесом на військовій службі (відомий факт, що на момент смерті письменника залишалося тільки шість зубів), дозволили вченим заявити, що вони знайшли саме останки письменника та його дружини.
7 
1
Коментарі