Василь Слижук, 35 років, із села Шешори на Івано-Франківщині робить кухонні дошки з бука. Майстерню влаштував удома.
Спершу розпилює колоди на пласкі прямокутні заготовки.
— Встаю о п"ятій ранку, розпалюю ватру під чавунами з водою, — розказує чоловік. — Кидаю у них заготовки. Даю великий жар на півтори години, потім вогонь зменшую. Варити треба добу. Тоді дошка не крутить і не тріскається. Біла деревина робиться коричневою.
Заготовки Слижук розкладає під навісом у дворі. Улітку деревина висихає за півтора-два місяці. Василева дружина малює на сухих заготовках контури майбутньої кухонної дошки — порося, рибку, яблуко або грушку. А чоловік вирізає їх пилкою-лобзиком, у руків"ї висвердлює отвір для чіпляння дошки. Затим шліфує на грубо. Ребро дошки заокруглює на фрезерувальному верстаті. Після того шліфує гладко.
— Пошліфовану дошку змащую олією, щоб не лопалася, — каже Василь. — За місяць робимо з жінкою тисячу штук. На це йде три куби дерева. По букові колоди їжджу в лісництво за 50 км од нашого села.
Дошки продають по 5–15 грн. Василь також робить сопілки, ручки і намисто. Власним мікроавтобусом "мерседес" возить свій товар на ярмарки по всій Україні. Торік торгував у Сорочинцях на Полтавщині. Іноді вивозить на столичний Андріївський узвіз.
8 
35413
Коментарі