24-річний Руслан Гончаренко (на його прохання прізвище змінено), навчається на стаціонарі Національного авіаційного університету. Також має роботу. Він — швейцар у 5-зірковому готелі "Прем'єр палас" на бульв. Шевченка в Києві.
— Я проводжу гостей у їхній номер, несу сумки. У номері показую, де вимикачі світла, як користуватися кондиціонером, де пульт від телевізора. І так із дев'ятої ранку до десятої вечора чотири-п'ять днів на тиждень, — каже Руслан. — Інколи доводиться працювати вночі.
Офіційна зарплата швейцара — 2 тис. грн. Чайовими отримує більше.
— Можуть жменю копійок всипати. Зрідка 100 доларів дають. Чайові складаємо у спільну касу. Потім ділимося між собою порівну.
Більшість постояльців готелю — іноземці.
— Американці завжди дають чайові, німці та японці — рідко коли. Щоб отримати більше, показую свою турботливість. Наприклад, питаннями "як я можу допомогти?", "може, занести і цю сумку?". Розказую, як знайти салон краси, ресторан і басейн. Треба постійно усміхатися. Деякі дають десятку після розповіді про історію готелю. Йому 115 років.
— Не варто розповідати про попередніх постояльців, навіть знаменитих. Якось сказав одному англійцю, що в його номері жив Елтон Джон. Добрий 55-річний дядько враз перемінився, почав лаятися і вимагати інше житло. Не до душі йому Елтон Джон. Добре, що був вільний номер такого ж класу. А то мене вигнали б із роботи. Чайових, ясен день, не дав.
Розмовну англійську Руслан опанував менш як за півроку. До похмурих, мовчазних гостей просто усміхається.
— У нас жив Філіп Кіркоров. Якось покликав до номера: телевізор не показує музичний канал. Ми йому налаштували. Він дуже зрадів, але чайових не лишив. Шотландці якось приїжджали. Сиділи у своїх кілтах у кафе. Один грав на роялі, всі співали. Пили пляшка за пляшкою. Ми їх п'яних доводили до номерів. Вони смітили чайовими направо і наліво. Я отримав доларів 200 за зміну.
На роботу в готель Руслана привів приятель. Влаштуватися можна й без знайомства, каже.
— Пройдіться по готелях, розішліть свої резюме. Більш-менш симпатичних хлопців із чистим, без прищів обличчям — беруть. Але просять принести довідку з міліції про несудимість.
Менш як за рік Руслан Гончаренко заощадив гроші на власну справу. Із товаришем відкрили клінінгову компанію. Найняли працівників. Прибирають офіси.
Танцюрист Яма залишає офіціантові сотню
21-річний Назар працює офіціантом столичного ресторану "Шато" на Хрещатику.
— До нас часто заходить Владислав Яма. Той, що з Могилевською танцює. Замовляє салати, млинці. Алкоголю не бачив, щоб брав, — розповідає Назар. — Яма скромний. Ніколи не підганяє офіціантів, не сміється голосно. Чайові дає щедрі. Замовляє на 500–700 гривень. Офіціанту лишає сотню. Хлопці вже знають: як попадеш на Влада — тобі пощастило.
3 
1
Коментарі
12