"У зоні затоплення — 2295 житлових будинків, школи, ліцей, лікарня, — каже міський голова Закарпатського Тячева Степан Філіпа. — Ми списали гори паперу, зверталися до Верховної Ради, прем"єр-міністрів, губернаторів. Для завершення усіх протипаводкових робіт треба ще два мільйони".
У передгірських районах ще по коліна снігу, але в річках уже вирує тала вода. У Тячеві після повені 2001 року міст через Тису, що колись з"єднував український та румунський береги, наполовину затоплений. Через нього перекочуються масивні брунатні хвилі. По обох берегах нависають величезні шапки снігу. Тільки-но пригріє сонце, й вони додадуть річці води.
Тиса, Теребля, Тересва, Мокрянка, Апшиця цього року повноводні, як ніколи. Навіть струмки перетворилися на бурхливі потоки. Ті, хто біля них живе, тривожно зиркають на воду.
По телебаченню й радіо офіційно повідомили, що після першої декади березня можлива повінь. Гідрометеоцентр каже, що різкого потепління не буде й вода з гір стече поступово. Та цим людей не заспокоїш.
Із-за повороту вигулькує "Нива" Тячівського міського голови Степана Філіпа, 62 роки. Річки навесні — його найбільший клопіт. У місті є вулиці, які може затопити навіть незначний паводок, — Севастопольська, Куйбишева, Партизанська, Київська.
— Ми ідемо на роботу мимо новозбудованої дамби, обов"язково дивимося на рівень води, — кажуть учителі Тячівської школи N2 Ольга Ворончак, 27 років, і Світлана Гульовата, 25 років. — Бо до школи — рукою подати. Вода підходить швидко.
Кожен закарпатець пам"ятає катастрофічну повінь 2001 року. До сих пір люди не можуть оговтатися від її наслідків. Жителька Рахова Наталія Писар, 23 роки, у 2001-му була студенткою і мешкала переважно в Ужгороді. Та досі не може забути того страхіття, яке побачила в рідному містечку.
— Квартира, у якій ми мешкаємо, розташована на першому поверсі. Нас затопило. Коли вода зійшла і ми повернулися, — згадує Наталя, — побачили, як паркет здувся на півметра догори, а стіни сантиметрів на п"ятдесят стояли чорні. Ми з мамою дуже злякалися. Були самі, батько — на заробітках. Якось за допомогою людей усе розгребли, згодом і тато приїхав — ремонт зробили.
І тячівці, і калиничани, і усть-чорнянці кажуть, що краще боятися, ніж налякатися. Тому кожен, хто мав можливість, іще з літа підняв фундамент огорожі чи підготував мішки з піском, аби загородити власне подвір"я, хату чи хлів від води.
Жителі передгірських районів знають, що вода приходить тоді, коли її ніхто не чекає. У цьому підступність паводків. Тячівці згадують, як п"ять років тому двоє чиновників з будівельного відділу райдержадміністрації поїхали на "бобику" оглядати переповнену водою Тису. Іван Красюк, 58 років, та Іван Хома, 55 років, вийшли з машини на берег. Раптом на них почала накочуватися хвиля. Чоловіки видряпалися на вербу. Їхній водій на машині почав тікати. Щоб зняти бідаків із дерева, приїхав всюдихід "Урал". Але водій подивився на двометрові вали води й повернув назад.
Цілу ніч люди з берега "розважали" балачками чоловіків на вербі, аби ті не заснули. Лише зранку прилетів із Мукачевого вертоліт і познімав бідолах. Тоді усе закінчилося добре.
У 2001 році загинуло четверо осіб
У березні 2001 року за дві доби випало близько двох місячних норм опадів. На Закарпатті підтопило 255 населених пунктів, 37 тис. га сільгоспугідь, понад 33 тис. будинків, 55 км автодоріг. У зоні лиха опинилися 320 тис. закарпатців. Відселити довелося близько 14 тис. осіб. Четверо людей загинули.
Стихія 1998 року завдала закарпатцям збитків на 800 млн грн. У 2001-му — майже на 285 млн.
Небезпечні райони
Повінь може прийти у Тячівський, Рахівський, Виноградівський, Хустський та Іршавський райони Закарпаття, а також охопити частину Міжгірського.
Лише у Тячівському районі боротися зі стихією готові 15 бригад швидкого реагування, 9 самоскидів, 12 тракторів, 3 екскаватори, автокран, 3 мікроавтобуси для евакуації людей.
7 
35413
Коментарі