![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/708/708521_1_w_570_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/708/708521_2_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/708/708521_3_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/708/708521_4_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/708/708521_5_a_135_100_lq.jpg?v=0)
Після Першої світової війни, революції та громадянської війни у Радянському Союзі виникла велика проблема з безпритульними дітьми.
На початку 1920-х років ситуація погіршилась голодом. Після чого Радянська держава взяла курс на ліквідацію дитячої безпритульності. До 1924 року у дитячих будинках було розміщено 280 тис. чол., через два роки 250 тис. чол., а в 1927-1928 роках 159 тис.дітей. Повідомляється у "Фотохронграф".
У першій половині 30-х рр.. відбулися помітні зміни у масовому дитячому вихованні. Це в першу чергу, пов'язане із "закручуванням гайок" Йосифом Сталіним. Саме тоді з'явилися палаци і будинки піонерів, літні таборів і всесоюзна піонерська здравниця "Артек".
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Радянське дитинство у фотографіях