Буддійський чернець Цеванг Г"яцо Негі, 35 років, приїхав в Україну з монастиря Міндролінг на півночі Індії, біля Тибету. Каже, тибетська кухня нагадує українську.
— Ми так само готуємо овочеве рагу і ліпимо вареники. Начиняємо їх ягодами, підсмаженими овочами або м"ясом. Узагалі м"ясо наші їдять лише на свята. Солодощі теж. Цукерку ділимо на два-три рази. Діти часто смокчуть шматки цукру, який робимо з очерету. Багато тибетців женуть горілку, по-нашому арак. Роблять її з пшениці та цукру. З ячменю варять пиво — чам. Воно світле і не дуже міцне.
Тибетці щодня п"ють чорний чай із молоком. Зелений і каву — рідко.
— Із чаювання починається день у монастирі — о 6.30. Заварюємо напій у мідному чайнику, розливаємо у дерев"яні піали. До нього їмо чапаті — коржики з борошна й води.
Із чорного чаю готують традиційну страву цампу. Цеванг Г"яцо Негі до 200 мл завареного чаю додає столову ложку вершкового масла. Каже, можна й більше, але буде зажирне. Всипає дві склянки ячмінного борошна. Перемішує руками, доки тісто стає дуже круте. Скручує ковбаскою завтовшки десь 3 см. Ретельно струшує крихти в піалу.
Цукерку ділимо на два-три рази
— Руки після приготування цампи мають бути чистими. Її їдять із чаєм о будь-якій порі дня. Зберігають у холодильнику. Тибетське ячмінне борошно дрібнішого помелу, з нього цампа виходить ніжніша, ніж з українського. Ячмінь у нас — поширена культура, добре родить. У ньому багато заліза, яке запобігає анемії. Він також добре знімає набряки, що часто утворюються у монахів від малорухливого способу життя та тривалого сидіння в одній позі.
На обід у монастирі часто готують туппу — рисовий суп. Варять рис у підсоленій воді, доки не утвориться рідка каша. Додають м"ясо, овочі.
— Я найбільше люблю туппу з твердим сиром і консервованою кукурудзою.
2 
1
Коментарі