"Це був день народження української автокефальної церкви. Про цю службу було зроблено оголошення по всьому Києві, що викликало надзвичайне зацікавлення. На всеношній зібралася така сила народу, що не тільки в соборі, а й навкруги його було тісно. Ввесь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалми рідною мовою. Всі відчували, що це вперше після віків неволі "моляться на волі невольничі діти", як провіщав Шевченко", – писав у книжці "Відродження церкви в Україні (1917–1930)" митрополит Київський і всієї України Василь Липківський, який 22 травня 1919 року провів у Києві перше богослужіння українською мовою.
Шлях до цієї події він розпочав 1892-го, ставши настоятелем храму в місті Липовець – нині Вінницька область. Перед тим священнослужитель закінчив у Києві семінарію та духовну академію. Уже за кілька років Липківський почав виступати проти безправності церковних громад і свавілля вищого духовенства, закликав запровадити українську мову в церковне богослужіння та викладання в духовних школах. Такі думки були радикальні в Російській імперії, до якої входила більшість території України. Тому протоієрей Липківський жив під наглядом поліції.
З початком Української революції 1917–1921 років Василь Липківський очолив рух за відокремлення української церкви від Москви. Разом з однодумцями створив Всеукраїнську православну церковну раду. Через бойові дії в Києві та навколо нього рада діяла з перервами.
Лише у квітні 1919-го розпочали формувати українські парафії. Від місцевої влади отримали дозвіл на проведення богослужінь у Микільському соборі на Печерську. Цей храм збудовано на кошти гетьмана Івана Мазепи в 1690–1696 роках, потім належав військовому відомству, а 1919 року стояв порожній. Саме в цій споруді Василь Липківський відслужив першу літургію українською мовою. Богослужіння супроводжував церковний хор під керівництвом Миколи Леонтовича.
За місяць перша служба Божа українською мовою відбулася й у Софійському соборі. У серпні 1919-го на зборах Старокиївської парафії Василя Липківського одноголосно обрали настоятелем Софії. Проти цього виступили ієрархи російської церкви, але Всеукраїнська православна церковна рада вже взяла курс на створення власного єпископату й не визнавала верховенства росіян.
Щоб богослужіння українською мовою могли вести й інші настоятелі храмів, Василь Липківський переклав велику кількість богослужбових текстів. Їх почали видавати й поширювати серед зацікавленого духовенства.
Василя Липківського стали називати апостолом національно-релігійного відродження та українським Мойсеєм. 14 жовтня 1921 року в Софійському соборі відбувся Перший Всеукраїнський церковний собор, який проголосив створення Української автокефальної православної церкви. Делегати визнали неканонічним рішення від 1686-го про перехід Київської митрополії під юрисдикцію московського патріархату. Під час літургії за участі 30 священників і 12 дияконів протоієрей Василь Липківський був висвячений на Митрополита Київського і всієї України УАПЦ.
21 травня 1944 року в Ісландії відбувся конституційний референдум про відокремлення від Данії. Між країнами діяв договір про союз, який уклали у грудні 1918-го. Ісландія тоді отримала незалежність, але підпорядковувалася данському королю. На референдумі більш як 98% людей підтримало скасування союзу з Данією та запровадження республіки. За місяць ісландці обрали першого президента – 63-річного Свейтна Б'єрнссона. З цієї нагоди король Данії Крістіан X надіслав вітання.
22 травня 1892-го дантист із міста Нью-Лондон в американському штаті Коннектикут, 65-річний Вашингтон Шеффілд, налагодив виробництво зубної пасти в тюбиках. До того зуби чистили порошком або полоскали еліксиром. Шеффілд захотів створити зручніший засіб і розробив пасту. Тюбики для неї придумав, коли побачив, як художник вичавлює фарби з олив'яних трубочок. Дантист удосконалив їх і почав фасувати зубну пасту.
23 травня 1520 року у столиці держави ацтеків – місті Теночтітлан, нині Мехіко, – місцеві жителі підняли повстання проти іспанських конкістадорів. Завойовники на чолі із 35-річним Ернаном Кортесом прибули на територію нинішньої Мексики в серпні 1519-го, захопили вождя ацтеків Монтесуму ІІ та змусили аборигенів підкоритися. У полоні правитель загинув, ацтеки почали вбивати конкістадорів – і європейці залишили Теночтітлан. Протистояння тривало до серпня 1521-го й завершилося перемогою конкістадорів.
98,48 метра – на таку відстань зміг метнути спис чеський спортсмен, 29-річний Ян Железни, під час змагань у німецькому місті Єна 25 травня 1996 року. Відтоді ніхто з атлетів не перевершив цього досягнення. Найближчий був 17-річний Йоганнес Феттер із Німеччини, який 2020-го метнув спис на 97,76 м
Вогонь протягом 6 годин перетворив на попіл усі церкви й палати, як у місті, так і на відстані 30 верст. Ріки й рови навколо Москви були загачені тисячами трупів, які розтягували протягом року. Ті, хто залишився живий, і люди з інших місць щодня шукали й виловлювали коштовності та мішечки із золотом і сріблом. Багато хто таким чином збагатився. Вулиці міста, церкви, льохи й підвали були забиті померлими й задушеними", –
писав англійський дипломат Джером Горсей (1550–1626) у "Записках про Московію" про спалення Москви військом кримського хана Девлет Ґерая 24 травня 1571 року. Хан покарав царя Івана IV за несплату данини. Московський правитель врятувався втечею до Троїцького монастиря за 60 км на північ від міста
7 
35413
Коментарі