Киянин, який живе у Швеції, створив першу мапу київських муралів. На карті, безкоштовно доступній в інтернеті, Сергій Гришкевич позначив 115 малюнків, які українські та іноземні художники нанесли на будинки столиці за 2014-2015 роки.
Мурали, позначені на мапі червоними цятками, на які можна натиснути й побачити фотографії кожного стінопису. За інтернет-адресою kyivmural.com усі охочі можуть додавати на карту нові об'єкти.
Як ви починали створювати інтерактивну мапу?
- Коли стали з'являтися перші мурали, я зберігав собі адреси для майбутньої прогулянки. Коли кількість муралів перевищила двадцять, я вирішив нанести їх на мапу, щоб зрозуміти, як їх усі обійти. Дуже здивувався, що не знайшов в інтернеті жодної готової схеми. Адже це одна з тих ідей, які просто лежать на поверхні. Дивно, що до мене її ніхто не реалізував. Коли я опублікував сторінку, на ній було 30 "точок". А зараз www.kyivmural.com нараховує вже 115 об'єктів. Це заслуга багатьох людей, які мені пишуть, повідомляють про нові мурали і надсилають фотографії.
Коли ви отримуєте нові фотографії київських муралів, як визначаєте, котрі з них варто додавати на карту?
- Декілька відверто слабких робіт я відхилив. Наприклад, багато розмальованих трансформаторних будок. Є декілька дійсно цікавих, але щодо більшості я не впевнений, чи є їм місце серед інших муралів. Тут важко сказати, що вважати мистецтвом, а що ні. Те, чим я готовий милуватися, для іншого може бути нісенітницею і навпаки.
Ви багато подорожуєте. Що можете сказати про київські мурали, порівнюючи їх із європейськими?
- Київські мурали стали потужною туристичною атракцією, трохи підняли киянам настрій, але не більше. За правильного підходу такий мистецький проект міг би дати початок відродженню занедбаних громадських просторів.
Приклад "правильного" підходу я знайшов в Іспанії. В іспанських містах теж за останні роки з'явилось багато стріт-арту та власне муралів. Але там поява нових об'єктів супроводжувалася перетворенням занедбаної території на зручний для мешканців простір. Наприклад, у Сарагосі під час кризи 2009-2010 років діяла програма Estonoesunsolar ("Це не порожнє місце"). У місті відібрали понад 30 майданчиків, їх розчистили, відремонтували, художньо оформили, зокрема, й за допомогою муралів. До цих робіт долучали багатьох місцевих жителів. А у Києві, здається, нічого подібного не було. Тому в майбутньому я хотів би бачити не мурали заради муралів, а систематичну роботу з перевтілення "порожніх місць", нехай і під егідою стріт-арту.
Коментарі