четвер, 05 листопада 2020 00:20

Володимир Івасюк був упізнаваніший за Леоніда Брежнєва

Автор: WWW.MOLODIST.COM
  Вокально-інструментальний ансамбль ”Арніка” став героєм документального фільму ”Вусатий фанк”. Розповідає про українську естраду минулого століття. Колектив створили восени 1971 року при Львівському аптекоуправлінні. Були лауреатами Всесоюзного телевізійного конкурсу ”Алло, мы ищем таланты”. Випустили платівку з народними піснями в сучасній обробці — ”Чорні очка, як терен”, ”Чорна рілля ізорана”, ”Ой на горі під вербою”. Через звинувачення в націоналізмі припинили виступати на початку 1980 років
Вокально-інструментальний ансамбль ”Арніка” став героєм документального фільму ”Вусатий фанк”. Розповідає про українську естраду минулого століття. Колектив створили восени 1971 року при Львівському аптекоуправлінні. Були лауреатами Всесоюзного телевізійного конкурсу ”Алло, мы ищем таланты”. Випустили платівку з народними піснями в сучасній обробці — ”Чорні очка, як терен”, ”Чорна рілля ізорана”, ”Ой на горі під вербою”. Через звинувачення в націоналізмі припинили виступати на початку 1980 років

— На межі 1960–1970-х у великих містах було більше майданчиків для виступів, ніж тепер, — каже організатор концертів і продюсер Віталій Бардецький, 50 років. Написав сценарій документального фільму "Вусатий фанк" про вітчизняну естраду минулого століття.

— "Кобза", "Смерічка", "Березень", "Дзвони", "Водограй", "Візерунки шляхів", "Опришки" — це гурти золотої епохи української попмузики, — продовжує Бардецький. — Концерти збирали повні зали. Ансамблі мали регіональний колорит. Одеса орієнтувалася на джаз. Львів додавав власної естради. Київ дивився в бік соулу й біту. Дніпро мав традицію інструментального джаз-року. Були свої школи в Луцьку, Миколаєві, Донецьку, Криму.

Центром фанку стало містечко Вижниця, розташоване між Карпатами й Чернівцями. Тут молодий композитор Левко Дутківський створив звучання української модерної естради. Знайшов і сформував майбутніх мегазірок — Назарія Яремчука, Софію Ротару, Василя Зінкевича. Саме музичний процес у Вижниці, мабуть, найбільше вплинув на автора "Червоної рути" Володимира Івасюка. Джон Леннон колись сказав, що "Бітлз" стали популярніші за Ісуса Христа. А Івасюк був упізнаваніший за Леоніда Брежнєва. Його пісня про квітку надії містила гігантський протестний потенціал.

Подобається, як британські журналісти вміють круто назвати будь-яку течію. На фото гуртів 1970-х мали вуса 80 відсотків музикантів. Мабуть, це був тренд. Так виникла назва "Вусатий фанк".

Найбільша проблема — пошук відеоархівів. На телебаченні бобіни затиралися після ефіру наступними зйомками. Вибачте, Діда Панаса збереглося всього кілька хвилин, і це вже 1980-ті. А от музику відкопали. Ходили в архіви, навіть СБУ. На жаль, там теж небагато залишилося.

Наші герої — люди за 70, але вони живіші за мене. Запитував, скільки заробляли на цьому. Кажуть: "Давай поговоримо про музику". У них досі горять очі. У декого пік популярності давно минув. Хтось знайшов себе, як перекладач Віктор Морозов або культуролог Кирило Стеценко. А хтось залишився в тій епосі.

Якби наші ансамблі 1970-х жили в інший час — були б мегауспішні з комерційного погляду. Нам не пощастило. Йшли у правильному напрямку, але через радянську ідеологію все не розвинулося як слід.

— "Вусатий фанк" вчасно нагадав молоді, що українська попмузика почалася не з "Території А" і не з фестивалю "Червона рута". А раніше — з вокально-інструментальних ансамблів 1970-х, — говорить музичний критик 28-річний Філ Пухарєв. — Розвінчує стереотип, що такі ансамблі грали здебільшого "номенклатурні" речі. А про тодішні західні твори знати не знали.

Біда тільки, що відповіді надто поверхові. Навіть свідки тих подій — Валерій Вітер із "Кобзи", Тарас Петриненко з "Візерунків шляхів", джазмен Олексій Коган — у фільмі розповідають переважно загальновідоме. Про платівки на рентгенівських знімках, перехоплення закордонного радіо під покровом ночі чули всі, хто бодай трохи цікавився життям у СРСР.

Особистих історій і живих емоцій "Вусатому фанку" бракує. З іншого боку, їх важко вмістити в півторагодинний хронометраж стрічки. Довелося б розтягувати на кілька серій. Тож копати далі — завдання сучасних дослідників і слухачів.

Зараз ви читаєте новину «Володимир Івасюк був упізнаваніший за Леоніда Брежнєва». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі