Перед смертю Ульяненко писав вірші

Книжку про Олеся Ульяненка розішлють у десяток університетів світу. Серед них Кембриджський у Великій Британії, Масариків університет у Чехії — Автор: фото з сайта www.syntyny.sumno.com

До роковин смерті письменника видавництво "Махаон-Україна" презентувало книжку "Олесь Ульяненко. Без цензури". До неї ввійшли 40 інтерв'ю, які автор дав протягом 16 років. Збірку уклав його друг, режисер Мирослав Слабошпицький.

— Ми зібрали інтерв'ю, які зараз уже важко знайти. Приміром, із телепрограм за участі Ульяненка. Або статті з газет, яких уже не існує, — розповідає поетеса 40-річна Євгенія Чуприна.

Перше інтерв'ю, датоване 1994 роком, присвячене виходу дебютного роману Ульяненка — "Сталінка". За нього він через три роки отримав Малу Шевченківську премію.

— За цим романом Олесь створив сценарій. Із режисером Володимиром Тихим намагався знайти гроші на екранізацію. Спочатку в нашому Мінкульті, потім — на російських кіностудіях. Обидва рази невдало. Пізніше жалівся, що російські колеги використали епізоди зі "Сталінки" у своїх фільмах, — згадує Мирослав Слабошпицький, 36 років.

Режисер і письменник кілька разів бралися до написання сценаріїв. Та не завершували їх. Ще й досі Слабошпицький в столі має 30 сторінок останньої роботи, про маніяка.

— Торік у грудні Олесь збирався їхати в Таллінн на кінофестиваль "Чорні ночі". Мав там європейським продюсерам презентувати роман "Жінка його мрії". Страшенно чекав цієї поїздки, бо марив кіно. Можливо, я й сам колись екранізую "Жінку його мрії". Хоча романи Олеся не надто кінематографічні. Його стиль письма густий і насичений деталями.

До книжки увійшла приватна розмова Ульяненка та його друзів, випадково записана на диктофон у Ялті кілька років тому. Її ніде раніше не публікували.

— Олесь саме відійшов від інсульту, у нього виправлялася дикція. Його почали друкувати, платити гонорари, запрошувати в промо-тури. Він мав очолити український пен-клуб. Ще тиждень — і Улян би сидів у власному офісі, в діловому костюмі. Не встиг закінчити роман "Пророк", написав лиш кілька сторінок твору про Крути. В останні дні життя знов почав складати вірші, хоча поетом бути ніколи не хотів, — розказує Чуприна.

Видання розішлють у десяток університетів світу. Серед них Кембриджський у Великій Британії, Масариків університет у Чехії. У цих закладах і раніше вивчали творчість письменника, перекладали уривки його творів.