"Кошти за мої картини ставали машинами для фронту"

 

До 28 жовтня в столичній Академії мистецтв триває виставка найдорожчого художника України Анатолія КРИВОЛАПА, 76 років.

У центрі експозиції нова робота — пейзаж-триптих з озером у Засупоївці, в якому відбиваються спалахи нічного бою.

У цьому селі біля Яготина на Київщині Анатолій Криволап має будинок. Від 24 лютого й до кінця весни нікуди не виїжджав.

— Перед сном завжди виходжу на балкон поспостерігати за сходом місяця. Щоб те, що було вдень, забувалося, спливало, — розповідає Криволап.

— Художник — людина, яка постійно відчуває. Рідко застосовую чорний. Це сильний колір, глибокий. І ніколи до цього не використовував його, коли писав ніч. Але того вечора було якесь передчуття. Переді мною лежало темне озеро, а над ним наче білий шар піднявся, спалахнув червоним і згас вибух. Видовище мене вразило гостро.

Переживаємо найбільш знакові часи в історії України. Вперше боремося за себе не з кимось у союзі, як із поляками 1920-го, наприклад, а самостійно. Так, світ допомагає, але те, що наші хлопці на фронті роблять часто й без західної зброї, — це неймовірний героїзм.

У травні Анатолій Криволап поїхав на Закарпаття. Має майстерню в селі Стричава Ужгородського району.

— Був увесь час на телефоні — кошти за мої картини ставали машинами для фронту, дронами, приладами нічного бачення. Чотири місяці не працював із фарбами. У Карпатах два тижні, не відриваючись, помалював, збив оскому, а далі — знову за волонтерство. Емоційно все нормально в мене, просто відчуваю, що моя допомога хлопцям на фронті зараз більше потрібна.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×