На подвір"ї музею Івана Гончара ставлять казан. У ньому по черзі мають готувати куліш письменники й видавці. Учасників — шестеро.
Запалюють вогнище. За приготування береться казкар-лірник Сашко Власюк, 43 роки. Наливає 10 л води, додає варені гриби, обсмажене м"ясо і шкварки.
— М"ясо приготував удома. Приправив корицею, щоби зберегло смак.
Навколо збирається з півсотні людей. Сашко розповідає їм казки про козаків. Готувати йому допомагають видавець Віталій Капранов та дівчата-помічниці.
— Кашовар на Січі мусив бути лисим, — пригладжує своє волосся, збирає його у хвіст. — Кашовара вважали святою людиною. Не міг пити, бешкетувати. Якщо був помічений у поганих справах — проганяли від казана. Бути його помічником вважали за велику честь — усе одно що зараз бути головою Адміністрації президента.
Кашу глядачам роздають безкоштовно у пластикових тарілках. Усім охочим страви не вистачає.
Відвідувачі, які частуються кулішем, кидають до глиняного горщика гроші. Казкар збирає 208 грн. Йому присуджують перше місце як найкращому кашовару.
Додали смажених грибів та два потертих плавлених сирки
На 100 грн менше зібрала письменниця 47-річна Ірен Роздобудько. Вона зварила рідкий куліш за французьким рецептом.
— Додали смажених грибів та два потертих плавлених сирки, — Ірен Роздобудько помішує ложкою в казані. Знімає казан з вогнища. Глядачка у вишиванці пробує страву.
— Чогось бракує, — каже Ірені. Залишає тарілку на столі. У наметі навпроти купує пиріжок із сиром.
45 л кулішу з"їли на фестивалі
75 м була черга за квитками
350 артистів виступили на сценах
110 л медовухи випили гості
7 
1
Коментарі