— Леонід повертається із заробітків. Працював на будівництвах по всій Європі, від Польщі до Іспанії. Чоловікові близько 40 років, має недобудовану хату, одружений. Повинен вирішити — залишитися вдома чи знову поїхати. Сім'я хоче, щоб залишився. Особливо 14-річний Назар, який мріє вперше піти з батьком на Маланку, — розповідає сюжет свого фільму "Памфір" режисер Дмитро СУХОЛИТКИЙ-СОБЧУК, 39 років.
Картина візьме участь в одній із програм 75-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
— Син влаштовує Леонідові несподіваний борг, який чоловікові потрібно віддати. Доведеться згадати буремне контрабандистське минуле. Одна з декількох наскрізних ліній у стрічці — на що здатна піти людина заради рідних і близьких.
Дія фільму відбувається на заході України. Основні зйомки проходили в селах Топільче й Зелене Верховинського району Івано-Франківської області.
— Головний герой має прізвисько Памфір, — продовжує. — Почув це ім'я в буковинському селищі — здалося містичним, загадковим. Так звали одного діда, й усіх у його родині теж кликали Памфірами. Типова штука для заходу України. Тобто людину звати, наприклад, Михайло Бучик, але на неї казатимуть: "А, то Нестор з горба". На честь якогось предка, який чимось запам'ятався всім. Це такий собі вербальний герб родини, що передається поколіннями. Що ім'я Памфір означає в долі сім'ї Леоніда — в кіно буде кілька відповідей на це запитання.
Стрічка "Памфір" розповідає, хто такі українці та якими ми є. У картині згадують події після Майдану й початку гібридної війни на Донбасі.
Фільм хоч і не про події на фронті, але пояснить світовому глядачу, чому маємо такий міцний характер.
Українські кінокола обурила участь у конкурсній програмі 75-го Каннського кінофестивалю роботи "Дружина Чайковського" російського режисера Кирила Сєрєбрєннікова.
— Стежу за ситуацією, — каже Сухолиткий-Собчук. — Треба не припиняти говорити про те, чому це неправильно. Бо в повітрі висить позиція Заходу, що виправдовує російських дисидентів. А справа ж не в тому, підтримує митець із РФ дії Путіна чи ні, а в тому, що йде війна. І в ній будь-який представник російської культури виступає адвокатом зла, свідомо чи ні. Голос російських дисидентів має звучати лише в їхній країні, до своєї публіки повинні звертатися, засуджувати війну, а не по міжнародних фестивалях кататися.
Також у Каннах відбудеться прем'єра української драми "Бачення метелика" режисера Максима Наконечного. Фільм розповідає про аеророзвідницю, яка повертається вагітною з полону на Донбасі.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
7 
35413
Коментарі