— Пісню "Їхав козак за Дунай" половина Європи вважає своєю. Навіть Бетховен знав українські пісні й деякі речі створив на їхній основі, — каже художній керівник Національного оркестру народних інструментів Віктор Гуцал, 68 років. Cивий, у блакитній картатій сорочці. Його колектив має зал у центрі столиці на бульв. Шевченка.
В одній із кімнат Гуцал створив музей народних інструментів. Стіна завішана старими бандурами. Навпроти шафи зі скрипками, козобасом, лірою. В оркестрі грають на 50 інструментах.
— Це — бугай, — Віктор Омелянович показує на високий дерев'яний циліндр. Зверху натягнута шкіра, посередині звисає хвіст. — Це волосся коня. Якщо змочити руку і протягнути по ньому, вийде довгий низький звук.
Віктор Гуцал є автором оркестрової версії "Запорізького маршу". Його вважають неофіційним гімном України, часто використовують під час державних свят. Під цю мелодію з Київського залізничного вокзалу рушають фірмові потяги.
— Оркестр виник 1969 року. Тоді ми ще не мали репертуару, бо раніше не було в Україні подібних оркестрів. Тому для нас не було ні нот, ні партитур. Я взявся писати музику. Тоді саме настала "відлига", було духовне піднесення українців. Мені пощастило в Оперному театрі почути виступ кобзаря Євгена Адамцевича. Він виконував народний варіант "Запорізького маршу". Це була мелодія без тексту. Я добавив до цієї народної пісні свої мотиви — зробив цілком інший концертний твір. Моя дружина саме ходила вагітна. Я чекав дитину у піднесенні, й це допомогло.
Уперше марш виконали на сцені Національного оперного театру.
— Він став нашою візитівкою. Грали його по два-три рази за концерт. Потім почалися репресії. 1973-го на з'їзді комсомолу в Москві виконали цей марш. Весь зал устав. Після цього мене на п'ять років звільнили з оркестру, а марш заборонили. Я перейшов диригентом на радіо, в оркестр народних інструментів. В 1991-му марш звучав на усіх мітингах. Близькі до Верховної Ради люди казали, що в парламенті його розглядали, як державний гімн.
Віктор Омелянович запрошує до кабінету. Під стіною стоїть піаніно. На ньому ряд статуеток козаків.
— Музикою забезпечити себе і свою родину важко. Тому раджу йти в композитори тільки тим, хто без цього не може. Академічний автор живе з того, що продає в Міністерство культури права на свій твір. Добре, як дають кошти. Зараз консерваторія випускає двоє-п'ятеро композиторів на рік. Але більше їх і не потрібно. Тоді музика стає якісною.
Марш придумав сліпий кобзар
Ходили чутки, що "Запорізький марш" написав на замовлення гетьмана Кирила Розумовського Людвіґ ван Бетховен. Насправді автором цього твору є кобзар Євген Адамцевич, родом із Полтавщини. 2-річним він утратив зір. Навчався в Київській школі для сліпих. Грав на скрипці, сопілці. Вправляючись на бандурі, до крові збивав пучки. Пережив радянські переслідування бандуристів у 1930 роках.
Оркестрову обробку твору здійснив диригент Віктор Гуцал:
— Якось на репетиції ми заграли марш Адамцевичу. Він — людина стримана. Така ж була і його реакція. Здається, кобзар був збентежений. Він не звик до такого напруженого оркестрового звучання. Не бачив ні музикантів, ні інструментів. Для нього це був новий марш.
3 
1
Коментарі