14 тисяч відвідувачів прийняв дванадцятий фестиваль українського духу "Бандерштат". Він відбувся в селі Рованці під Луцьком 3–5 серпня
П'ятниця, 3 серпня
19:43
– Я поспорив зі своєю дівчиною на 50 гривень, що це у вас за оксфорди (різновид класичного шкіряного взуття, названо на честь англійського міста Оксфорд. – Країна)? – питає чоловік, на вигляд років 25, у міського голови Львова Андрія Садового.
– Не знаю, – 49-річний Андрій Садовий знімає коричневого черевика. – А, це Gucсi. Я купив їх за 100 доларів. Можу розказати вам де.
Близько сотні гостей "Бандерштату" прийшли на зустріч з Андрієм Садовим, більшість запитань – про львівське сміття.
– 42 фури львівських відходів зараз у Черняхівському районі на Житомирщині. Треба встановлювати трекери (GPS-трекер – пристрій, що дає змогу в реальному часі відстежувати пересування автомобіля. – Країна) для водіїв. Чому влада не зацікавлена в цьому? – запитує дівчина в синій сукні.
– Це питання до Порошенка. В день ми платимо мільйон гривень. Що вони роблять? Вони займаються трошки безпрєдєлом. Якщо бачите несанкціонований вивіз сміття, викликайте поліцію, арештовуйте, – роздратовано говорить Садовий. Не чує, як дівчина каже, що поліцію викликали, але дарма. – Аби відкрити новий полігон, треба закрити старий. Вони не можуть бути на території міста, а лише області. За 27 років незалежності всі мери Львова, що були до мене, звертались до області про надання ділянки під новий полігон. І не отримали позитивної відповіді. Єдиний варіант – будувати завод із глибинної переробки відходів. Може чули, що інвесторів Садовий не пустив, бо хотів відкат. А скільки є таких заводів? Жодного. Бо тонна утилізації відходів коштує 2,5 євро. А в Євросоюзі – від 40 до 180. Ніхто не вкладатиме гроші у збитковий проект. Для мене на першому місці – освіта. В кожну школу ми купили смарт-дошки за 150 тисяч гривень.
21:28
– Перемовини з гуртом "Плач Єремії" тривали сім років, – каже ведуча головної сцени фестивалю Вікторія Жуковська, 32 роки.
– "Андрій Воргола – русин чи хохол? Енді Воргол – це джаз і рок-н-рол", – співає 48-річний Тарас Чубай пісню 1995-го. – Відомих українців у всьому світі більше, ніж ми знаємо. Це знаний лемко, що розробляв дизайн для компанії Coca-Cola, портрети його мріяли мати всі зірки світу. Він – ікона американської поп-культури і має українське коріння.
– Коли вже щось нормальне почне співати? Хочу почути "Вона", – каже 27-річний Дмитро, обіймаючи білявку.
Зі сцени лунають перші акорди балади, що 31 рік тому написав поет Кость Москалець. 4-тисячний натовп вибухає радісним криком. Тарас Чубай співає кілька перших слів кожного куплету, публіка закінчує замість нього.
– "Вона" не набридає, бо я її більше не співаю, а зала, – каже за сценою після виступу розпашілий Чубай. – Пісня має просту й зрозумілу емоцію. Кожному знайомі не зовсім щасливе кохання і потужна печаль. І алкоголізм – "вона буде пити не п'яніти" – близький усім в Україні. "Розбіжимося по русифікованих містах" – досі актуальне. Ми по них розбігаємось і розчиняємось. А нам треба розбігтися й українізувати їх.
Готую збірку композицій українською та англійською на вірші класиків. Після "Реве та стогне" Тараса Шевченка хочу записати пісню на вірш Івана Франка.
Зараз розвиток української музики трішки нагадує настрій 1990-х. І тепер, після Майдану, повернення назад не буде. Навіть якщо виберуть якогось ідіота президентом, нічого це не змінить, бо люди – інакші.
Субота, 4 серпня
14:50
– Слухав DJ Тапольського на нічній сцені до четвертої ранку. Але думав, висплюся, бо вихідний. Де там, прокинувся о 7:00, бо поряд стоїть намет сім'ї з малими дітьми, – каже 29-річний програміст із Києва Віталій Прищепа.
– А біля нашої палатки парочка сексом займалася, – додає 25-річний Леонід. Прізвища не називає.
Віталій уперше на "Бандерштаті". 10 хв. тому переміг у чемпіонаті з армрестлінгу на фестивалі. Виграв смартфон китайської компанії Itel, спонсора цьогорічного "Бандерштату". Відкриває коробку, розглядає чорний телефон.
– В інтернеті знайшов, що такий коштує всього 50 доларів.
– Мамі подаруєш. Усім сусідам розказуватиме, що син їй модного телефона купив, – сміється Леонід.
15:15
Голова східноєвропейського дивізіону Itel 37-річний тайванець Едді Хуан фотографує підлітків, що демонструють майстер-клас із бойового гопака.
– Це дуже подібне до кунгфу! Я був у 30 країнах, живу три місяці в Києві, але саме Луцьк нагадує моє рідне місто, – розповідає англійською Едді. На ньому – вишиванка. – У Китаї немає таких великих open-air фестивалів, як в Україні та Європі, де виступають багато гуртів. У нас переважно сольні концерти.
Намагаюся зрозуміти вашу культуру, бути між вами, аби наблизитися до споживача. Дуже смачний в Україні борщ. А ще смачні вареники з м'ясом. А от із картоплею – занадто солодкі.
15:40
– Герой роману "Спустошення" їде в Бучак шукати камінь бажань, – розповідає про свою останню книжку письменник 34-річний Любко Дереш.
Його на березі річки Стир слухають кілька сотень гостей. Дехто спить на карематах під вербами.
– Уся історія обертається навколо числа 33, – продовжує Дереш. – Це вік, коли для чоловіка настають особливі випробування. Вік Христа. Герой же перебуває у точці 34, а нічого не відбулося. Розуміє, що життя проходить повз нього. Наче все як потрібно: одружився, розлучився, змінює роботу за роботою. Але нема відчуття, що виконує щось правильне. Свої 33 я пережив у 27. Тоді почав дивитися на речі тверезо. Розсіялися ілюзії стосовно політики, культури, світу. А з іншого боку, я розслабився: прийняв усе, як є.
Бучак у Канівському районі Черкаської області – це козацьке село, засноване в XV столітті. Досі там є старовинний цвинтар. Кілька могил – із хрестами Мальтійського ордену. Село також називали Голлівудом над Дніпром. У 1960-х там почали селитися кінорежисери, зокрема Юрій Іллєнко. Саме на території Бучака розташована Тарасова гора, де Шевченко заснув і бачив сон, який ліг в основу його поеми. На протилежному березі Дніпра – Переяслав, а за ним – ліси Вія. Їх описав Микола Гоголь у "Вечорах на хуторі біля Диканьки".
Дереша запитують про ставлення до радикалів.
– Націоналізм має залишитися в минулому, – каже письменник. – Те, що в середині ХХ століття було хорошою опорою для будівництва нації і свідомості, нині вже обмежує.
Хочу, щоб у поняття "бандерівець" вкладали щораз більше неагресивного і ненасильницького сенсу. Те, що фестиваль – територія, вільна від алкоголю, добре. Якщо наступного року вона стане вільною від матюків, то чому б і ні. Я тут, аби говорити це: не варто радикалізуватися. Треба шукати способи порозумітися і терпіти наші відмінності.
17:32
Та ж сама публіка, сховавшись під вербами від спеки, лишається на зустріч із письменником Максимом Кідруком.
– Володимир Лис казав, що попри великі наклади його книжок заробляти на життя літературою не виходить. І не вірить, що Кідруку це вдається, – каже хлопець у вишиванці.
– Комусь вистачає 100 тисяч гривень на рік, а комусь півмільйона буде мало, – каже 34-річний Кідрук. – Лише за вісім місяців розійшлися 22 тисячі примірників книжки "Не озирайся і мовчи". 4,5 тисячі роману "Зазирни у мої сни" закупили за державні кошти для бібліотек. Готуємо перевидання кількох попередніх творів. Роялті (платіж за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки. – Країна) може бути від 3 до 15 відсотків. Грошей, які отримую за роялті два півріччя і які заробляю на турі, вистачає, щоб упродовж 10 місяців лише писав книжки. Не обмежую себе ні в їжі, ні в одязі. Ми з дружиною мандруємо. Щойно були в Кракові на концерті Iron Maiden, взимку – на Сицилії. Не маємо ніякого заводика, а батьки мої – звичайні пенсіонери. З літератури також заробляють Сергій Жадан, Андрій Кокотюха, Люко Дашвар.
Неділя, 5 серпня
14:44
До голови села Дерно Ківерцівського району Волині 31-річного Олександра Гуча що кілька хвилин підходять привітатися чи потиснути руку. 20 лютого 2014-го він очолював сотню самооборони "Волинська січ", яка обороняла Майдан від снайперів. Шестеро волинян тоді загинули. Олександра поранили в ногу. Відвідав усі 12 "Бандерштатів".
– Колись на фестивалі була одна сцена, – згадує Олександр Гуч. – Тепер три музичні, гутіркова, алея майстрів, дитяче містечко. Колись приїжджали тільки неформали, зараз – і старі і малі. Багатьох, кого бачив на Майдані, тепер зустрічаю на фестивалі. Тут розвінчується міф про Степана Бандеру. Він більшість свого дорослого життя провів у тюрмах. І тому фізично не зміг скоїти те, що йому часто приписують. А пропаганда радянська живе досі.
Коли в Ізраїлі лікувався після Майдану, принципово російською не говорив. Хоч там багато тих, хто виїхав із колишнього СРСР. Частина персоналу лікарні мене боялася. Потім побачили, що я – не злий небезпечний бандерівець. Якщо перебираєшся в Ізраїль, мусиш вивчити іврит, бо не знайдеш хорошої роботи. Всі служать в армії – і чоловіки, і жінки. Воєнний стан діє з 1948 року, але водночас економіка розвивається.
15:50
39 хв. роздає автографи 43-річний Сергій Жадан після своїх поетичних читань. Дівчина в сукні в чорно-білу смужку обіймає письменника й похапцем цілує його у вухо.
– "Бандерштат" мало чим відрізняється від інших фестивалів, але публіка тут дуже цільова, – каже Жадан. – Знала, куди приїхала, майже нема випадкових людей. Перед цим виступав на "Імпульс фесті" у Харкові. Прийшли кілька тисяч послухати україномовні пісні.
Слухати українську музику – це вже позиція. Це більше, ніж коли німець слухає німецьку. Ми довго були частиною імперії, колоніальною культурою. Тому, коли говориш українською, це політичний жест, не українською – теж політичний. Мистецтво зараз не може бути поза політикою. Бо нині все є нею.
Я народився на Донбасі. Живу на сході все життя. Бачу, як змінилося ставлення до української мови. Донедавна її вважали нормальною і природною тільки для села. Сьогодні ж вона стає мовою мегаполісів. Зараз багато російськомовних східняків кажуть, що українська – їхня рідна. Згодом перейдуть на неї. Українізація має бути мудрою, а не радикальною. Якщо людина відчуває тиск, то одразу проявляє спротив. Святослав Вакарчук зробив для України більше, ніж усі міністри культури й освіти. Торік на стадіоні "Металіст" у Харкові "Океан Ельзи" слухали 50 тисяч людей. Це російськомовні українці, які поприїжджали з усіх східних областей – у вишиванках і з прапорами.
21:13
– "Бандерштат" виник як майданчик для виступів молодих альтернативних гуртів, яким не було місця ні на радіо, ні на великих фестивалях, – розповідає за головною сценою його арт-директор і лідер гурту "Фіолет" 30-річний Сергій Мартинюк. – У перші роки це були панки, неформали у футболках "Ария" та "Король и шут". Зараз тут публіка з різними смаками. Раніше хотілося робити трушний рок-фест, а зараз тут є все – від етно до електронної музики. "Бандерштат" зараз – найстаріший в Україні фестиваль, бо не робив пауз. І найсімейніший. Такої кількості дітей і родин не зустрічав на жодному іншому. Цьогоріч отримали понад 600 заявок від музикантів.
Нинішні політики дискредитували себе. Для пересічного 20-річного українця слова Андрія Хливнюка чи Святослава Вакарчука важать значно більше, ніж кандидатів у президенти. Тому музиканти мусять займати чітку громадянську позицію. Вони допомагають молоді формувати життєві цінності. Хливнюк не виступає в Росії, підтримує Олега Сенцова. Натомість є Sunsay чи Ваня Дорн (лідер гурту Sunsay Андрій Запорожець та співак Іван Дорн продовжують виступати в Росії. Останній в інтерв'ю заявив, що у футболці з тризубом ходить, "чтобы не воняли". – Країна). Не засуджую їх, але не поділяю такої публічної поведінки. І не можу їх слухати більше, бо післясмак залишається.
8 
35413
Коментарі