"Нам стидно вже свої посвідчення показувати"

 

Раз на місяць чорнобильці отримують безкоштовні ліки в аптеках. Чергу займають із ночі.

Минулої п'ятниці близько 6.00 біля аптеки №198 по вул. 30 років Перемоги в Черкасах зібралися 15 людей.

— Раніше збиралися до 60, — каже Микола Максимович, 53 роки. Прізвища не називає. Стоїть біля східців. — Але це ж по поліклініках розділили, то тепер менше. З нас чорнобильців зробили так: як опоросилася свиноматка і лежить, сісьок у неї 10, а свинок — 12. Ото яке втовпилося, те і всмоктнуло, а яке ні — не поїло. Так і в нас: хто приїхав серед ночі, то отримає ліки, а хто не потрапив у двадцятку, то вже все, виходять і рвуть тут рецепти.

Поруч стоїть жінка в довгому зимовому пальті й зеленій шапці. Потирає замерзлі руки. На вулиці близько 0°С. Тупцює.

— Під ранок стало холодніше, чим уночі, — говорить Людмила Чубай. — Я тут із двох ночі стою. Приїхала на таксі, в очереді вже шоста. Дають те, шо дешеве, а дороге — купляй сама. Мені від тиску треба препарат за 370 гривень, то ні разу не видали.

— Це вже практика, — відповідає Микола Максимович. — Те, що самі можемо купити, то нам дають безкоштовно. Тут 90 відсотків чорнобильців докуповують собі ліки. Дайте мені ту пенсію, яка за законом положена, і заберіть усі пільги. Нам стидно вже свої посвідчення показувати. Ті Тігіпки нагнітають соціальну обстановку, кажуть про якісь тисячі. У нас основна маса получають по 900 гривень пенсії, а лікарств треба накупити на 400–700 гривень. Не будеш пити ліки — не будеш жити.  У кожного реактор кипить усередині, так його не видно.

— Та одмінять усі ці льготи, — махає рукою жінка, що стоїть на сходах.

— Ми сьогодні живемо в державі, де ще є кілька атомних станцій. Як бабахне, вже ніхто туди не поїде з нас. А тут стоять спеціалісти, які там працювали. Хто буде прикривати? Не поїде той, хто бачить, як із нами поводяться. А воно ще може бабахнуть, — говорить Микола Максимович.

О 7.10 виходить із маршрутки та йде до аптеки 70-річна Зінаїда Кирилівна.

— А що ж так мало? Розійшлися, чи що? — запитує. — Я чогось забулася, коли мені треба встати. Треба було в п'ять часов, щоб у пів шостого вийти. А я вийшла в шість, то получилося у пів сьомого. Оце ж уже стара, дурна. Раз була приїхала на таксі. 35 гривень заплатила і стояла 6 годин. Тепер чекаю маршрутки.

Помічає свою знайому і підходить до неї.

— Прочитала, що Янукович 1,5 мільйона гривень матеріальної допомоги отримав. За що? А нам по 100 видають. От забрати в них усі гроші та в бюджет покласти, а їм нашу пенсію дати, — міркує.

За кілька хвилин до людей підходить 65-річний Віктор Козаченко. Займає чергу і йде до знайомого.

— Вчера премьер-министр сказал: "Где брать деньги?". Любой ответит: "Забор товарища президента 7 миллионов, ноутбуки — 6 миллионов, вот и деньги", — загинає пальці.

О 7.30 до аптеки підходить завідувачка.

— О Боже, я не думала, що люди знову будуть із ночі стояти, — говорить Тетяна Вікторівна.

О 7.34 відчиняє аптеку. Усі заходять до приміщення грітися. Вільного місця майже немає. Дві жінки сідають на лаву. До каси підходить чоловік у сірій болоньєвій куртці.

— Я зайняв чергу із дев'яти вечора, — каже 60-річний Олександр. — Ждав до без 20 два, доки не прийшла інша людина й не зайняла чергу за мною. Бо мені треба на вісім годин бути на роботі.

Зінаїда Кирилівна шукає місце, щоб сісти.

— Аби стільчик винесли, — зітхає. — Це якби санітарочка прийшла. Вона тут добра.

Через кілька хвилин виходить техпрацівниця зі стільцем. Потім виносить іще два.

О 7.50 починають відпускати ліки. Пільговики дістають рецепти та посвідчення. Дехто виймає по три документи.

— Хто стоїть за варфаріном його немає. Тройки взагалі не зереєстровано в Україні, є лише 2,5,— оголошує Тетяна Вікторівна.

— Так надо было брать хоть такие, — відповідає жінка з черги. — В каждой аптеке есть. Я же покупаю. 88 гривен стоит.

— Вы заранее перезванивайте и говорите, что вам нужно, —  відповідає завідувачка.

Кожному видають лише деякі ліки. До каси проштовхується чоловік.

— Ти казав, що я в черзі? — запитує першого біля каси. Той здивовано дивиться. — Мені діабетон треба. У п'ятій поліклініці немає.

— Так і тут тобі не видадуть, теж немає, — кидає хтось із черги.

Чоловік виходить з аптеки. На другій касі стоїть аптекарка, яка відпускає ліки звичайним відвідувачам.

×