Мер Черкас Сергій Одарич, 45 років, пропонує реконструювати частину вул. Хрещатик — від перехрестя з вул. Котовського до перетину з вул. Леніна. І зробити пішохідним. Таким чином вулиця стане більш привабливою для туристів. Хрещатик — єдина вулиця обласного центру, де збереглося найбільше історичних пам'яток — близько 20.
Разом з архітектором Сергієм Білим, 39 років, вирішили пройтися Хрещатиком й оцінити його привабливість для туристів. Зустрічаємося на розі вул. Котовського та вул. Хрещатик у вівторок о 10.05. Звідти і планують розпочати реконструкцію. Йдемо тротуаром у бік вул. Леніна.
— Пішохідна вулиця — це хороша ідея. У багатьох містах є така практика, наприклад, у Вінниці таких аж дві, — Сергій зупиняється біля дитячого парку зі старими гойдалками. — Це старовинний парк. Але як його відкрити людям? Якщо приберемо забор, стане гарно? Ні, бо має вигляд розвалюхи. І кінотеатр цей дуже давній, — показує рукою на "Салют", що одразу за парком. Він облуплений, видно, що з даху затікає вода. — Зараз приміщення в убогому стані. Колись це був перший кінотеатр з електрикою. А зараз будівлю просто експлуатують, зовсім нічого не вкладають.
Навпроти крізь дерева проглядає старовинний дім з оригінальним фасадом.
— Це будинок єврейського купця, але ж його закривають дерева. Доцільно було б їх прибрати, бо на пішохідній вулиці треба, щоб постійно відбувалася зміна простору — там зелено, а там гарні фасади.
Доходимо до перехрестя з вул. Кірова.
— Тут єдине місце на Хрещатику, де є концепція. Всі будівлі гармоніюють між собою. Ця площа була вирішена архітектором Колосовим. Зараз її можна лише вдосконалити. У житлових будинках засклити балкони одним матеріалом або поставити однакові рами. На цій площі є пам'ятник героям, які визволяли місто. Але він закритий деревами, непомітний. Немає лавочок, ми пройшли цілий квартал і не натрапили на жодну.
Навпроти Троїцького собору нещодавно облаштували арт-кафе "Паприка". Це перший заклад, на який натрапили йдучи Хрещатиком.
— Зовні мало схоже на кафе, більше на штаб партії, — жартує архітектор. — Ви помітили, що і магазинів немає ніде. А це ж об'єкт прівлєкатєльності. Туристичними об'єктами є місця харчування, торгівлі й розваг.
Проходимо повз банк.
— Банки, юридичні установи роблять вулицю мертвою, бо після п'ятої вже не працюють. Їх треба витісняти звідси. Робити магазини, бо на пішохідних вулицях — це виграшно, прибутково. Звісно, якщо людина прогулюється, пилосос купувати не буде. Тут треба відкривати магазини косметики, білизни. Це дуже популярна тема у Європі.
На перехресті Хрещатика і Дашкевича минаємо медколедж та кілька офіційних установ. На розі — дім Цибульських, у якому зараз музей Шевченка. У цій самій будівлі — кафе "Хрещатик" і магазин вина. Фасад пофарбували у жовтий колір, оздобили сучасною штукатуркою. Історична частина споруди, що збереглася в оригіналі на другому й третьому поверсі, непомітна.
У недавно відреставрованому будинку Скорини — "Укрсоцбанк".Є табличка, що наприкінці ХІХ ст. тут на першому поверсі був магазин годинників та кондитерська, на другому — готель "Слов'янський".
— Це значить, що люди сюди ходили. Ця вулиця була торговельна, а зараз що? — говорить Сергій.
Прямуємо до кінцевого пункту прогулянки — Палацу одружень на вул. Леніна. Будівлю знають у місті як дім інженера Щербини. Його звели 1892 року. Нині там є зала для урочистого розпису наречених. Решту споруди використовують під офіси.
Минаємо художній музей і дитячу школу мистецтв. Натрапляємо на будмайданчик. Зазначено, що там буде житлово-офісне приміщення.
— Для пішохідної вулиці доречнішим був би сквер, — каже архітектор.
Доходимо до будинку Щербини.
— Гарний, хочеться туди зайти, всередині позаглядати, а не можна, — говорить Сергій Білий. — От на Львівську ратушу туристи піднімаються з таким трудом, але потім розуміють, що воно того варте. Бо рот відкривається від краси. А тут ішов, ішов і нічого не отримав.
7
разів змінювали назву вул. Хрещатик у Черкасах. Із 1879 року була Дахнівська, бо нею добиралися до місця відпочинку "Дахнівка", розповідає 32-річний Сергій Ганницький з краєзнавчого музею. Туди приїздили відпочивати лікарі з-за кордону, деякий час жили, приймали пацієнтів. 1893-го одну частину вулиці назвали Дубасівською — була торговельною, а другу — Миколаївською. 1919 року вулицю перейменували на Урицького. У період німецької окупації називалася Українська. 1943-го повернули стару назву — Урицького. Із 1993 року — Хрещатик, за аналогією до Києва.
Здивувалися, як з однієї книжки можна було зробити музей
— Найперше, куди веду туристів у Черкасах, — це Пагорб Слави. Представляю його як місце зародження козацтва, — розповідає екскурсовод Тетяна Вдовиченко, 43 роки. — Потім у сквер Богдана Хмельницького і на Хрещатик — там зосереджено 90 відсотків усіх архітектурних пам'яток, що є в місті.
Торік група французів вивчала Дніпро таким чином — заїжджали до кожного міста, де він протікає. Коли показувала їм Музей Кобзаря, то вони дуже здивувалися, як з однієї книжки можна було зробити музей. Пішохідним у Черкасах можна зробити Замковий узвіз, що між Пагорбом Слави і парком Хмельницького — там є лише два історичних будинки ХІХ століття, але панорама дуже красива.
3 
1
Коментарі