Заступник мера Черкас 44-річний Андрій Дзюба колекціонує старі автомобілі. Зараз його можна побачити за кермом бірюзового "Москвича-401" 1954 року випуску.
— Ще студентом хотів купити собі таку машину, — розповідає Дзюба. — У батькового друга в гаражі стояв якраз такий "москвич". Він хотів продати його за 500 карбованців. Ми з батьком приїхали подивитися. Викотили з гаража, а на ньому шар пилу в кілька пальців. Протерли, трохи сполоснули, щоб можна було сісти в салон. Завели ручкою, бо акумулятор "сів", і поїхали. Сподобалося, вже збиралися їхати оформляти документи, але батькові подзвонив інший друг і відмовив. Мовляв, скоро на такі машини не будуть давати талони техогляду. Я, звісно, дуже засмутився. А через рік купив собі за 300 карбованців "горбатого "запорожця". Він і досі у мене є.
Купити "москвича" Дзюбі вдалося 2004 року в Дніпродзержинську. Заплатив за нього $200.
— Автомобіль стояв у гаражі з 1969 року. Господарі вже здали з нього номерний знак, щоб можна було не проходити техогляд.
Відновити авто вдалося за шість років.
— Після покупки "москвич" кілька років простояв на стоянці. З нього покрали ручки, значки, шини потріскалися. Не працював акумулятор. Довелося все міняти. Намагався знайти всі оригінальні запчастини по сайтах, оголошеннях. Досі не можу відшукати другого "двірника" — так і їжджу з одним. Проте все відновити не вдалося. Там 6-вольтне електрообладнання, зараз такого вже не роблять. Довелося встановити 12-вольтне. Відповідно всі лампочки і фари також купив уже 12-вольтні.
Скільки грошей витратив на ремонт, Дзюба не лічив:
— Навіть приблизно сказати не можу. Але чимало. Запчастини дорогі. Усе залежить від того, хто продає. Є такі, що за копійки віддають. А дехто вже знає ціну цим деталям. Недавно купив наклейку на повітряний фільтр через Інтернет за 5 доларів — це звичайний маленький папірець. Пропонували хромовані бампери по 800 доларів один.
"Москвичем" їздить переважно у Мошнах (село поблизу Черкас. — "ГПУ"), де має будинок. Возив родину на базар до Черкас. Три тижні тому приїздив на роботу.
— Поставив на стоянці під міськвиконкомом. Охорона бачила його у вікно. Коли вже їхав додому, сміялися, що якби я став біля "москвича" і збирав по 5 гривень за фотографію, то мені не треба було б і на роботу ходить. Стільки людей біля нього сфотографувалося. Зараз по місту ним не їжджу, бо немає зовнішніх бокових дзеркал. Коли автомобіль випускали, вони не були потрібні. Тож в умовах сучасного міста ним навряд чи проїдеш без пригод.
Автівку заступник мера заправляє 76-м бензином, хоча за інструкцією треба 66-й.
— Зараз, якщо чесно, навіть 76-й важко знайти, тому іноді заправляю і 80-м. Боюся тепер, щоб клапани не погоріли.
У гаражі Андрія Дзюби чотири машини. Крім раритетного "москвича", є "горбатий "запорожець", спеціально обладнана для їзди по бездоріжжю "нива" та "Форд Фьюжн", яким власник їздить щодня. Вміє водити із восьмого класу.
Сталін наказав зробити автомобіль чотиридверним
401-й "москвич" — копія німецького автомобіля "Опель Кадет К38" зразка 1938 року. Єдина відмінність між ними — "опель" дводверний, "москвич" — 4-дверний.
— У радянські часи байку про те, як виникла ця різниця, знали всі водії, — каже Андрій Дзюба. — Йосип Сталін давав тоді путівку в життя всьому, що випускала промисловість. Природно, перший народний автомобіль, як називали тоді "москвич", не міг лишитися без уваги генералісимуса. Кажуть, Сталін сів поруч із водієм і сказав директору заводу Василеві Тахтарову: "Садись и ты, дарагой". Але для того, щоб директор зміг сісти назад, він мав би попросити Сталіна, щоб той устав і відсунув йому сидіння. Звісно, він не міг такого зробити. Тому стояв мовчки і дивився. Вождь насилу виліз із тісної машини, недбало кинув директорові: "Зроби, щоб людям було зручно", — і поїхав. Так у авто з"явилися четверо дверцят.
8 
35413
Коментарі
1