"Українці хотіли розпочати ширший контрнаступ, але звузили цілі" – що пише про нас світова преса

5

Завдяки мужності солдатів, підготовці, плануванню та західній зброї Україна почала повільне звільнення Херсона. Українські сили вже досягли паритету можливостей на цьому напрямку. І думки про те, як Михайло Горбачов ненавмисно привів СРСР до розпаду, і його заслуга за те, що не перетворив процес на бійню, подібно до тієї, яку нині Путін влаштував в Україні. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"США рекомендували Україні розпочати контрнаступ на обмеженому фронті", CNN, США

Під час підготовки до українського контрнаступу США закликали Київ обмежити операцію по цілям і географії, щоб уникнути надмірного розтягування сил і ув'язування на кількох фронтах. Спочатку українці хотіли розпочати ширший контрнаступ, але в останні тижні звузили місію в Херсонській області.

Спостерігається посилення паритету між українськими і російськими військами. Але західні чиновники не наважуються назвати операцію, яка розпочалася у понеділок, справжнім "контрнаступом".

Питання, наскільки успішно Україна зможе повернути втрачені території, відкрите. Українські чиновники заявили, що наступ, швидше за все, буде повільним. Також наближається сувора зимова погода, а потім весняне бездоріжжя, що може призвести до паузи в боях.

Серед західних радників України є відчуття, що українські військові вже в набагато рівніших умовах із російськими, ніж кілька місяців тому. Росія надалі зберігає перевагу в загальній чисельності особового складу та масованій артилерії. Але можливості українців, підкріплені сучасним західним озброєнням та підготовкою, закрили важливу прогалину.

"Це показує, на що здатна постійна підготовка та забезпечення озброєнням, коли сили мають високу мотивацію і здатні виконувати завдання", - сказав високий представник НАТО.

 

Інше американське військове джерело висловилося пряміше: "Україна компенсувала перевагу Росії в обсязі вогню своєю компетенцією".

Україна кілька місяців сигналізувала про намір розпочати великий контрнаступ, щоб повернути території, захоплені раніше Росією. До понеділка Київ активно заважав росіянам поповнювати запаси та працювати командуванню у регіоні. Також кілька тижнів Україна використовувала суміш партизанів, далекобійного вогню та сил спеціальних операцій для серії атак далеко за російськими лініями, зокрема, в Криму. Вони були націлені на логістичні та командно-диспетчерські центри у рамках підготовки до операції південного наступу.

"Україна набагато ближче до паритету чисельності військ у Херсоні, ніж це було останніми тижнями", - заявив високий представник НАТО.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна з Росією триватиме десятиліттями. Маємо бути готовими" – Олександр Хара

Атаки у Криму були особливо розумною стратегією, бо РФ використовує півострів як стартовий майданчик для своїх операцій на півдні України.

Росія змушена відводити сили зі сходу "через повідомлення, що українці можуть атакувати на півдні", заявив у понеділок Джон Кірбі, координатор зв'язків із громадськістю Ради національної безпеки США.

 

"Їм довелося виснажити підрозділи на Донбасі, щоб реагувати на те, що вважали загрозою контрнаступу", - сказав Кірбі.

Ранні плани української операції були ширшими та включали зусилля щодо повернення інших територій, включаючи Запорізьку область. Але до понеділка українці зосередилися на тому, щоби повернути Херсон.

В останні місяці Україна просила у США зброю, яка спеціально підходить для запланованого південного контрнаступу. Америка виконала багато запитів, включаючи додаткові боєприпаси і артилерію, протягом кількох пакетів допомоги за останні два місяці.

Навчання з планування також допомогли США зрозуміти, яку зброю, боєприпаси і розвіддані можуть запропонувати, які будуть найбільш корисними для українців.

Україна тепер більш збалансована з російськими силами не лише через передове західне озброєння, яке ефективно використовує, а й тому, що українці надалі мають перевагу морального духу, згуртованості підрозділів, тактичної проникливості та умінь імпровізувати на льоту.

Вони мають ще одну перевагу - населення, яке дуже вражене російською окупацією і готове брати участь у партизанських атаках, щоб вигнати росіян. Наприклад, це вбивства колаборантів та саботаж у тилу ворога.

"Горбачов так і не зрозумів, що запустив", The Atlantic, США

Колонка історика Енн Епплбаум

Єдиний раз, коли я бачила Горбачова на публіці, 9 листопада 2014 року. Це була 25-та річниця падіння Берлінської стіни. Ми були в дуже великій і переповненій берлінській приймальні, і він сидів за коктейльним столомиком, виглядаючи досить загубленим.

 

Горбачова запросили на цей захід як трофей, живий сувенір 1980-х. Від нього не очікували, що говоритиме багато цікавого. Зрештою, падіння стіни сталося випадково. Це не було чимось, що Горбачов планував. Він не збирався розвалювати СРСР, покласти край його тиранії чи просувати свободу. Він керував кінцем жорстокої та кривавої імперії, але не збирався цього робити. Майже ніхто в історії не чинив такого глибокого впливу на свою епоху, але водночас б так мало її розумів.

Горбачов народився в сталінській Росії, але почав кар'єру в період "відлиги", коли можна було визнати вголос деякі істини, але не надто багато. Коли був студентом Московського державного університету, одним із його найближчих друзів був чехословацький студент Зденек Млинарж. Обидва вважали, що комунізм можна реформувати, якщо позбутися корупції та насильства. Переконання Млинаржа призвели його до того, що він став одним із лідерів Празької весни 1968 року, яка почалася з закликів до "реформування комунізму" і "соціалізму з людським обличчям". Цей рух придушили радянські солдати, що доводить, що корупція та насильство були притаманні системі без людського обличчя. Навіть обережні чеські реформатори не могли їх усунути.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Неймовірні втрати росіян послаблюватимуть Росію, робитимуть її поступливішою" – Стівен Бланк

Але "реформування комунізму" приваблювало Горбачова, який відродив його, коли став лідером Комуністичної партії СРСР в березні 1985 року. Чому. Насправді його першим бажанням було не те, що системі потрібна демократія чи навіть вільний ринок. Натомість він думав - росіяни надто багато п'ють. Через два місяці після приходу до влади він обмежив продаж горілки, підвищив вік вживання алкоголю та почав викопувати виноградники. За деякими даними, втрата податкових надходжень до радянського бюджету, що випливає з цього, а також гостра нестача продуктів, люди купували цукор, щоб робити самогон, стали переломним моментом, який відправив радянську економіку в смертельне падіння.

Справжні зміни розпочалися після Чорнобильської ядерної катастрофи в квітні 1986 року. Новина про аварію спочатку замовчувалася, як завжди робили в СРСР. Сотні тисяч українців вигнали на парад 1 травня у Києві, попри те, що радіоактивність безшумно поширювалася містом. Але масштаби катастрофи остаточно переконали Горбачова, що справжня проблема його країни не алкоголь, а її одержимості секретністю. Його рішенням стала гласність, яка, як і антиалкогольна кампанія, спочатку мала підвищити економічну ефективність.

Горбачов вважав, що відкрита розмова про проблеми СРСР зміцнить комунізм. Керівники і робітники будуть говорити про те, що не так на їхніх фабриках та робочих місцях, знаходити рішення, усувати проблеми. У глибших реформах потреб немає, казав він групі партійних економістів.

"Багато хто з вас бачать вирішення проблем у тому, щоб вдатися до ринкових механізмів замість прямого планування. Дехто дивиться на ринок як на рятівне коло для економіки. Але, товариші, ви повинні думати не про рятувальників, а про корабель, а корабель - це соціалізм", - говорив Горбачов.

Але як тільки гласність стала офіційною політикою, і радянські громадяни змогли говорити про що завгодно, фабрична ефективність не стала їх основною темою. Не хотіли вони рятувати тонучий корабель соціалізму. Натомість стався вибух дебатів та дискусій про минуле, про історію масових арештів та масових вбивств, про ГУЛАГ та радянські політичні в'язниці.

Історичні звіти, мемуари та щоденники, які були заховані в шухлядах столів, вилетіли з друкарських верстатів і стали бестселерами. Газети друкували історії про підлість і безгосподарність в економіці, політиці. Відразу пролунали заклики до створення іншого суспільства, більш демократичного, законослухняного. Економісти, яких Горбачов змусив замовкнути, почали відверто говорити про неефективність централізованого планування. Поляки, чехи, східні німці, українці, прибалти, грузини в Варшавському блоці та самому СРСР заговорили про кінець імперії. Попри переважаючу зараз у Росії ретроспективну путінську історіографію, епоха гласності була творчим, захоплюючим, повним надій часом для мільйонів людей, навіть мільйонів росіян.

 

Горбачов був розгублений. Проживши велику частину життя на вершині радянської номенклатури, він так і не зрозумів глибин цинізму власної країни і глибини гніву в окупованих радянських державах-сателітах, більшість жителів яких відкинули навіть реформований комунізм його юності. Вони не хотіли Празької весни. Вони хотіли приєднатися до Західної Європи. Він ніколи не розумів глибини гнилизни радянської бюрократії чи аморальності бюрократів.

Не розуміючи, що відбувається, він не готував співвітчизників до великих політичних і економічних змін. Не допомагав створювати демократичні інститути, не закладав основи впорядкованої економічної реформи. Прибрав стару систему, нічим не замінивши її, а потім був шокований, коли виникла мафіозна держава, щоб заповнити вакуум. Він не сказав росіянам, що їхня імперія гнобитель, що вона ненависна багатьом неросійським підданим, і що її демонтаж є величезним розширенням людської свободи. Він не закликав до повної розплати з радянським минулим. І після всього так і не зрозумів значення того, що сталося після 2014 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ситуація в Херсоні – головна інтрига військового протистояння між Росією та Україною" – Сергій Згурець

Горбачов дещо змінив мислення, прийнявши ідею демократії - термін, який особливо любив використовувати під час кар'єри мандрівного літнього державного діяча, з тих, кого запрошують на ювілейні вечірки до Берліна. Іноді публічно критикував Путіна. Але насправді всі найзначніші рішення Горбачова, його найрадикальніші дії були тими, які він не приймав.

Він не наказував східним німцям стріляти в людей, які перелізають Стіну. Не запропонував польським комуністам допомогу, коли їх економіка впала. Не розв'язав масштабну війну, щоб не допустити відділення Прибалтики, чи щоб завадити українцям проголосити незалежність, чи щоб Росія не обрала керівництво. Здійснив кілька реакційних спроб, щоб уповільнити перебіг подій - у процесі загинули люди у Вільнюсі та Тбілісі. Але не був таким злісним як деякі з його попередників та наступників. Зрештою, не вдавався до масового насильства, щоб зберегти цілісність імперії. Також не вдавався до насильства, щоб самому залишитися при владі.

Бездіяльність Горбачова принесла світу 30 років полегшення після ядерного протистояння часів холодної війни. 30 років для проведення реформ у деяких частинах його колишньої імперії. Хоча жодна з випадково запущених сил не завадила Росії знову перетворитися на тиранію, кінець радянського комунізму міг бути набагато кривавішим, набагато жорстокішим і набагато більш схожим на нинішню війну в Україні. Якби хтось інший був на його місці, це цілком могло б статися.

×