"Чому український контрнаступ застопорився?" - The Economist

Стаття на сайті The Economits

Український контрнаступ незабаром перетне позначку восьмого тижня. ЗСУ звільнили більше території, ніж РФ захопила під час багатомісячного зимового наступу біля Бахмута. Більшість українських бригад, оснащених західною зброєю, залишаються цілими і не залученими. Але прогрес повільніший і важчий, ніж очікувалося, що зруйнувало надії на швидкий прорив. Наступ перетворився на затяжну битву на виснаження, яка, ймовірно, триватиме до осені.

Україна розпочала перші великі атаки на півдні 4 червня в районі Оріхова у Запорізькій області та в районі Великої Новосілки у Донецькій області, а також у районі Бахмута. Союзники місяцями проводили військові ігри та симуляції, щоб передбачити, як може розгорнутися атака. Вони були обережно оптимістичні. Думали, що є шанс на швидкий прорив, який призведе до прогресу, подібного до того, що був у Харківській області минулого року. Але такий результат залежав від бездоганного виконання Україною своєї місії та від розвалу оборони Росії.

Ні того, ні іншого не сталося. Україна одразу зіткнулася з проблемами. Її нові бригади, оснащені західним обладнанням, загрузли, іноді на мінних полях, і стали мішенню для російської артилерії, протитанкових ракет, ударних гелікоптерів і боєприпасів, що баражують. Україна відповіла зміною тактики. Зараз стримує бронетехніку та посилає невеликі загони спішеної піхоти, часто не більше 20 солдатів, для повільного та невпевненого просування. Результат – шліфування фронту.

Почасти повільний прогрес відображає масштаби завдань для ЗСУ. Російська оборона місцями має глибину 30 км. Вона рясніє окопами, протитанковими пастками і усіяна мінами. Для більшості армій НАТО буде складно пробити схожі рубежі без повного панування на небі, чого в України, на жаль, немає.

 

Інша проблема - Росія встановила сильнішу оборону, ніж очікувалося, проводячи мобільні та швидкі контратаки у відповідь на наступ України, а не обмежуючись сидінням в траншеях та стаціонарними боями. Військовий експерт Роб Лі, який недавно побував на передовій, зазначає, що російська армія не лише грамотно виконала свою доктрину, а й запровадила нововведення. Наприклад, встановивши кілька протитанкових мін одна на одну для знищення транспортних засобів.

Нездатність України прорвати російські рубежі частково пов'язана з обладнанням – їй потрібні комплекти для розмінування, системи ППО та протитанкові ракети, здатні відбивати атаки Росії з більшої відстані. Повітряна міць дуже допомогла б, але західні літаки прибудуть не скоро. У будь-якому випадку ті жменьки F-16, які очікуються, не дадуть Україні панування в небі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

Однак Україна могла б краще використати наявне обладнання. Лі описує випадок, коли наступ української бригади був затриманий на кілька годин, до світанку. Це не лише звело нанівець перевагу України в системах нічного бачення, а й означало, що супровідний артилерійський обстріл припинився на кілька годин раніше, ніж мав би. Російська піхота та протитанкові загони, які мали бути придушені артилерійським вогнем, змогли атакувати. Багато таких українських штурмів були зупинені ще до того, як досягли основних мінних полів.

Це невміння координувати складні атаки за участю кількох підрозділів, які використовують різні види зброї, не дивне. Нові бригади України формувалися поспіхом на незнайомій техніці. Мобілізованим дали місяць навчання у Німеччині. За словами Лі, вони важко справляються з такими завданнями, як розвідка, оскільки нові підрозділи втрачають орієнтацію в нічний час. Координація також проблемна через плутанину щодо того, де що замінували дружні підрозділи.

 

Неможливо сказати, каже Лі, як би поводилися українські сили, якби їхні західні партнери краще екіпірували та навчили їх минулого літа, а не чекали до січня. Якби Україна почала наступ навесні, як закликали багато союзників.

Україна "не відстає від графіка катастрофічно", заявив 11 липня британський міністр оборони Бен Уоллес. Він додав, що в деяких місцях українська армія знаходилася менш ніж за 300 метрів від головної лінії оборони РФ, при цьому місця, які утримує Росія, все частіше потрапляють в зону дії ракетних установок HIMARS.

Оптимісти вказують на три чинники на користь України. По-перше, Києву не треба побоюватися серйозного російського наступу, попри незначні успіхи росіян у північній частині Луганської області останніми днями.

"Зараз мало шансів, що російські сили знову наберуть обертів", - сказав Річард Мур, голова МІ-6, британської служби зовнішньої розвідки.

По-друге, рішення Росії оборонятися, а не відступати до підготовленої оборони, сповільнило поступ України, але також залишило Росію з невеликим мобільним резервом у тилу, що було підкреслено маршем Євгена Пригожина на Москву в червні.

"Російські резерви закінчуються. Ротація елементів із фронту неможлива. Якщо Україна прорветься на відкриту ділянку, зможе швидко пройти вперед. Можливо, прорватися більш манівцями, а не лобовою атакою в Запорізькій області. Хоча поки що шанси Києва досягти Азовського моря тьмяніють", - зазначила цього місяця голова естонської військової розвідки, полковник Марго Гросберг.

Третій чинник – Україна підриває основу бойової сили Росії. 11 липня внаслідок українського удару в Бердянську загинув російський генерал Олег Цоков, що дозволяє припустити, що ЗСУ успішно атакує командні пункти. В останні дні Україна також використала британські ракети Storm Shadow для завдання ударів по авіабазах і складах боєприпасів, зокрема, в Криму. За словами Уоллеса, внаслідок одного такого удару було знищено 2500 тонн боєприпасів. Водночас Україна все частіше завдає ударів дронами по Москві. Остання атака 24 липня. Це має підірвати авторитет Кремля та розпалити опозицію війні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто очолить наступний бунт у Росії?

Через провал початкових спроб України прорватися у війні переважає виснаження. Такі війни вимірюються не відвойованими кілометрами, а менш помітними чинниками – відносним рівнем втрат та злагодженістю кожної армії.

Українська армія дуже мотивована і завдяки рішенню США дати касетні боєприпаси добре оснащена, щоб продовжувати наступ довше, ніж передбачалося спочатку. Безперечно, до осені. Російська армія почувається комфортно в обороні та скористається часом для будівництва нових укріплень, але надалі залишається крихкою.

"Вони безперечно стікають кров'ю. Російський фронт може розвалитися", - каже західний чиновник, знайомий з ситуацією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбиті "кадировці" та жахи у СІЗО Донецька: історія "азовця", який майже рік був у полоні

Деякі американські та європейські військові стверджують, що командири ЗСУ надто обережні. Вони завдають слабких ударів новими бригадами. Військові вважають, що Україна зробила ту ж помилку минулого року на Херсонщині, коли десятки тисяч російських військових відійшли через Дніпро зі своєю технікою. Українських командирів дратує думка, що мають ризикувати своєю армією за обставин, з якими ніколи не стикалися генерали НАТО.

У цьому сенсі мінливий характер наступу, від швидких атак до терплячого підходу, відображає військову реальність і глибоке зрушення в ідентичності. Плавна маневрова війна завжди була складною для сили, зібраної за кілька місяців. Йде перемелювання сил з обох сторін.

Українські молодші командири, які спостерігали за тим, як останні 18 місяців потрошили їхні підрозділи, відмовляються відправляти свою нову армію з вчорашніх цивільних на м'ясорубку, як це робила Росія у Бахмуті. У міру того, як Україна стала більш європейською, припустив Уоллес, вона набула "західноєвропейської обережності".

Позитивний момент такого неприйняття втрат – багато українських підрозділів у кращій формі, ніж передбачали планувальники. Передбачалося, що бригади, які штурмували позиції росіян, залишаться лише на третину від свого початкового складу. Частково завдяки добре броньованим західним машинам вони пережили набагато легший перший удар.

Якщо ВСУ хоче уникнути дорогих лобових атак, в України немає іншого вибору, як виснажити російську армію, наскільки це можливо, використовуючи перевагу високоточної зброї великої дальності за підтримки кращої західної розвідки.

"Це буде довго, важко та криваво. І, зрештою, побачимо, де будуть українці", - сказав про перспективи українського наступу генерал Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США.

Переклад Gazeta.ua

×