У суботу, 27 липня, на Володимирській гірці в Києві відбувся урочистий молебень до 1025-річчя Хрещення Русі.
О 8.00 на перетині вулиць Хрещатик та Трьохсвятительська близько сотні людей. Далі — кордон міліції й металева огорожа. Прочани порозсідалися по лавках, дехто примостився біля виходу з метро.
— Думала, хотя бы службу послушаем, — розмахує руками 47-річна Оксана Федорчук. Приїхала з Феодосії. — Ладно, пусть по пропускам только, но нам же хотя бы послушать. Почему на экраны не выводят? Какой же это праздник, когда мы ничего не видим.
Іде до правоохоронців просити, щоб її пропустили.
— Ну, чего там, пропустили? — говорить з російським акцентом Поліна Миколаївна чоловіку, який підходить до неї. Сидить на краю лавки, нишпорить у картатій сумці.
— Да где там, опоздали, — відказує той. — Зря только приехали. Никого уже не пускают.
— Мы из Новгорода приехали, из России, — пояснює жінка. — За Кириллом ездим везде. Правда, в Киеве — впервые. А как же, думаем, надо, Киев же наш, родной. Это сейчас у вас тут "незалежных'' развелось.
По периметру Європейської площі — кілька сотень міліціонерів. Біля Українського дому стільки ж. Уздовж Трьохсвятительської — кілька автобусів із міліцією.
Чиновники, народні депутати з'їжджаються близько 9.30. Деякі кортежі підвозять їх аж до парку, інші йдуть крутими сходами через кордони міліції до пам'ятника Володимирові. Усміхаються, обнімаються. Біля металевої огорожі збираються міністри Дмитро Табачник, Юрій Бойко та віце-прем'єр Сергій Арбузов. Приєднується новоспечений нардеп-"регіонал", мільярдер Вадим Новинський. До нього кілька разів підходять священики, тиснуть руки. Сивобородий батюшка пробує поцілувати його руку, але Новинський виривається й обнімає отця за плече.
Віктор Янукович приїжджає за 10 хв. до початку молебню. Йде в оточенні десятка охоронців. Кланяється перед митрополитом Володимиром, кілька хвилин спілкується з головою Київської міськдержадміністрації Олександром Поповим.
Підходять іноземні делегації, президенти Сербії та Молдови. Молебень не починається. Чекають на російського президента Володимира Путіна. Він запізнюється на 20 хв. Врешті з'являється, цілується з Віктором Януковичем та стає поряд із ним. Молебень триває годину.
Пікетувати молебень прийшли кілька десятків "свободівців". Стоять під рекламним щитом мультфільму "Смурфіки". Поруч — 19 активістів "Народного руху" та "Нашої України". Місце для мітингу їм відгородили паркувальними фішками. Російському патріарху принесли два 5-літрові бутлі із сивою речовиною та написом "Гундяєвка".
З переходу піднімаються три літні жінки у вишиванках. До них підбігає коротко стрижена білявка в капелюшку та з корзинкою в руках.
— Ты — ни рыба, ни мясо. У тебя глаза стеклянные, — кричить. — Пошла вон. Мы славяне, мы спасаем мир.
— Пані, лікуйтесь і відчепіться від нас, — крутить пальцем біля скроні 60-річна Валентина Васильцева.
— Беларусь, Россия и Украина спасут всех. А вы в вышыванке — фашист, а фашистов мы поубиваем, — білявка тупцює за жінками.
— Та то якась больна. Жінко, валіть звідси, а то у воронок і до психлікарні, — не витримує червонощокий сержант, що стоїть біля учасників процесу.
У підземному переході під Європейською площею чергують два взводи "беркутівців". У повному обмундируванні, з кийками. Колони розвернуті в різні боки — частина до готелю, інша — до арки Дружби народів. Між ними на розкладному стільці сидить 40-річний Валентин — грає на гітарі мотив пісні "Белль" із мюзиклу "Нотр-Дам де Парі".
На лавці дві жінки їдять канапки з ковбасою.
— Приехали прощение просить за всех нас. Мы должны понимать, что Бог нам помогает. Приехали из Полтавы, — жує бутерброд Лариса Ількова, 33 роки. Крихти падають їй на коліна.
— А я тут, бо син пиячить, — перебиває її Віра Синельникова, 45 років. — Його тоже сюди привезла. Може, в Лаврі побуває, енергетикою нап'ється і водки більше брать до рота не буде.
Біля міліціонерів чути крики. Сивий чоловік у смушевій шапці, з хрестом до пуза кричить на двох сержантів.
— Я правнук Володимира Великого. А ви мене не пускаєте. Я тут, щоб помолитися предкові, а не вам, остолопам. Тікайте з дороги, я йду, — хапається за металевий щит.
Його відштовхують дві жінки з іконками князя Олександра Невського.
— Ми приїхали, бо тільки православ'я зараз об'єднує нас у велику Русь. Учора були в соборі, помолилися біля хреста Андрія Первозваного, щоб Русь знову була об'єднана, — каже Ірина Салатовська, 23 роки, з Черкас.
Об 11.35 біля входу до Володимирського парку з боку Михайлівської площі топчуться кілька десятків паломників.
— Ну пропустіть, ми ж так здаля сюди добиралися, — 59-річна Галина Володимирівна витирає хусткою піт з обличчя. Приїхала з Ковельського району Волині. — Учора з Лаври пізно повернулися. Якби знали, що тут після дев'ятої не пускатимуть, то раніше прийшли б. Навіть ночували б. Так хотілося службу послухать. Це таке мені близьке серцю, — зітхає. Тулить до грудей хрестик.
З іншого боку паркану п'ятеро жінок намагаються пробитися крізь кордон, відштовхують міліціонерів. Ті щільніше закривають огорожу.
Дехто з вірян тримає запрошення.
— Надо было приходить на полдесятого, а я опоздал. Приехал помолиться за всю семью. Деньги два месяца собирал на билет. 300 гривен заплатил за поезд, — каже 60-річний Стас Черенков із Керчі.
— Вы что тут, за русский мир, да? А может нужно за ''український світ''? — до прочан підходить дебелий чоловік, на вигляд років 35, у великих темних окулярах. Горлає на всю вулицю.
— Вы что, из Киевского патриархата? — обертається до нього 70-річна жінка. Хрестить його. — А мы — из Московского. Так что отойдите от нас.
— Кому ви поклоняєтеся? Цим виродкам обрізаним? — не вгаває чоловік.
Сваряться кілька хвилин.
— Это ваши бандеры у вышиванках ходили тут, всех продавали, — верещить жінка, кофтиною замахується на чоловіка в окулярах. — Иди, б...дь, отсюда. Сгинь, сатана.
Об 11.45 з боку парку один за одним підходять священики. Міліціонери відкривають для них огорожу. Прочани підбігають до неї. Перехоплюють руки священиків, цілують їх. Не розгинаючись, з усмішками, тягнуться до руки чергового отця. Ті на людей не дивляться, йдуть у бік Михайлівської площі.
— Це кровопивці! — продовжує чоловік в окулярах. — Забирайтеся зі святої землі.
Дехто зі священиків, почувши це, зупиняється.
— Если бы я так принял, то, наверное, тоже бы тут орал, — каже один до іншого.
Одними з останніх виходить делегація Сербії. Двоє отців не дають, щоб паломники цілували їм руки, тільки благословляють.
— Все было сделано хорошо, кроме того, что было мало прихожан, — каже російською з акцентом отець Бранко із Приштини. — Вчера посмотрели Лавру, очень хорошее место, там есть отпечаток Бога.
Частина священиків на Михайлівській площі сідають у великі автобуси. Решта — йдуть до Софійського собору. За 5 хв. автобуси роз'їжджаються.
За 15 хв. Володимирівська гірка порожніє. Біля пам'ятника князю моляться зо два десятки людей, які не потрапили на молебень. Робітники розбирають сцену.
3 
1
Коментарі
2