— Іловайського котла не можна було уникнути, бо тодішнє військове керівництво вміло вести тільки бумажну роботу і проводити навчання. Як треба воювати — уявлення не мали, — каже 26-річний Юліан Матвійчук із полку "Азов". Рік тому зачищав від терористів місто Іловайськ на Донеччині. За наказом командира Андрія Білецького встиг вийти з міста за кілька днів до оточення російськими військовими.
— Замість того, аби дати бій росіянам, як тільки вони ступили на нашу землю, спокійно пропустили їх через добру половину Луганської та Донецької областей просто до Іловайська. Не думаю, що це був злив добровольців. Бо великі втрати — це пляма і на іміджі Міноборони, і на іміджі президента. Скоріше тодішнє керівництво просто побоялося давати команду стріляти по росіянах. Якби ми атакували їх, то котла не було б. На той час АТО закінчувалося. Донецьк був оточений практично повністю, Іловайськ лишався єдиною прогалиною. Якби його взяли, то перерізали би постачання зброї та продуктів для терористів. Донецьк упав би до кінця вересня. ЛНР не протрималася б і тижня, здалися б самі.
В "Азові" не так багато було втрат, як у батальйоні "Донбас". В Іловайськ ми зайшли з боку Виноградного, почали зачищати вулиці. Дійшли практично до центру. Потім почалися масовані обстріли по наших позиціях. Із 10 людей, які були в моїй групі, двоє загинули, п'ятеро поранені. Коли приїхав наш командир Андрій Білецький і побачив всю цю ситуацію — сказав виходити з міста. Семен Семенченко — комбат "Донбасу", не був в Іловайську і не бачив усієї картини. Тому й наказав своїм бійцям утримувати позиції. Через те "Донбас" вчасно не вийшов і поніс колосальні втрати.
2 
1
Коментарі
4