Рейтинг комуністів перевалив позначку 10%, за останніми даними соціологів. А у своїх базових областях, тобто на Сході й Півдні, вони стають популярніші за Партію регіонів.
Я читаю вислови наших політиків: мовляв, на Сході й Півдні живуть такі ж самі, один в один українці, як і в інших регіонах. Тільки розмовляють вони російською мовою. Стає цікаво: чому ці українці завжди обирають тих, хто люто ненавидить Україну? Невже досі так сумують за імперією?
Згадую мого покійного дядька-поляка. У 1920-х його родина переїхала з-під Варшави на Волинь. Тодішній польський уряд усіляко заохочував полонізацію. Звісно, дядько пішов до польської школи. Звідти приніс букваря з портретом Юзефа Пілсудського.
— Завжди, коли моя баба бачила портрет Пілсудського, то не стримувалася й тицяла йому дулю, — розповідав дядько. — Так ненавиділа незалежність Польщі. Усе сумувала за царем. Згадувала, як добре за нього жилося. Баба свого дочекалася. 1939-го на Волинь прийшли радянські визволителі. Стара раділа аж стрибала. Казала: "Оце тепер заживемо!" Однак радянська дійсність виявилася такою суворою, що баба спочатку засумувала, а за два місяці вмерла.
Я оце думаю: невже, щоб розчаруватися в імперії, треба свідомо довести себе до бабиного стану?
Коментарі